Державний вищий навчальний заклад



Сторінка186/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір4,44 Mb.
1   ...   182   183   184   185   186   187   188   189   ...   305
Сєвідова Дар’я

студентка 2 курсу фак-ту менеджменту

Наук. кер.: к. ю. н., доц. Мартинов М.П.
МЕТОДИ ВИРІШЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ДИТЯЧОЇ ПРАЦІ

Універсальних заходів щодо вирішення проблеми дитячої праці не існує. Слід зазначити, що програми боротьби з найгіршими формами дитячої праці в основному містять елементи, необхідні для боротьби з усіма формами їх експлуатації. Особливу увагу слід приділяти дітям групи ризику та реабілітації постраждалих.

Для досягнення цих цілей необхідно діяти в п'яти основних напрямках: залучення громадської думки; законодавча та виконавча діяльність; освіта; надання підтримки дітям та їх сім'ям.

Для успішної боротьби з дитячою працею необхідно в першу чергу змінити ставлення самого суспільства до цієї проблеми. Залучення громадської думки відіграє величезну роль. Всі, хто має відношення до даного питання, починаючи з дітей та їх батьків, а також політики, місцева влада, роботодавці, профспілки та працівники сфери освіти насамперед повинні визнати існування такої проблеми, як використання дитячої праці. Найчастіше її розглядають лише як джерело доходу малозабезпечених сімей або ж як засіб отримання навичок самостійної праці. Для незаможних родин будь-які аргументи про користь освіти для їхніх дітей неминуче звучать як щось гіпотетичне, оскільки вони ніяк не узгоджуються з необхідністю день у день боротися за виживання.

Неможливо обійтися без законодавчих заходів у викоріненні найгірших форм дитячої праці. Будь-яка законодавча програма боротьби з експлуатацією дітей повинна ґрунтуватися на: чіткому юридичному визначенні мінімального віку для прийому на роботу, не досягнувши якого дитину заборонено наймати для виконання будь-якого виду трудової діяльності; чіткому визначенні ризику, якому заборонено піддавати дітей, які не досягли 18-річного віку; законах, що забороняють неприйнятні форми праці, такі як боргова кабала і примусову працю; торгівля дітьми; використання, вербування дітей для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав; законах, які передбачають покарання за здійснення такої діяльності, пособництво при її здійсненні чи потурання.

Але перш за все важливо передбачити санкції проти порушників, які використовують неприпустимі форми експлуатації дітей. Ці санкції мають бути досить суворі, для того щоб запобігти подібним діям і в той же час надати можливість отримання жертвами відповідної компенсації і захисту.

Проблема серйозно ускладнюється тим, що в багатьох державах трудові законодавства, включаючи закони про мінімальний вік для прийому на роботу, ніяк не зачіпають деякі сфери трудової діяльності, такі як сільське господарство, побутове обслуговування та діяльність невеликих недержавних підприємств. Дані сфери належать до тих галузей, де працює більшість дітей і де вони піддаються потенційній небезпеці, а іноді і жорстокому поводженню. Навіть у тих випадках, коли законодавство зачіпає ці галузі, дотримання законів на практиці надзвичайно ускладнюється.

Тісна співпраця між офіційними виконавчими і правоохоронними органами та іншими державними та недержавними організаціями, включаючи комерційні організації, профспілки, соціальні служби, місцеві органи управління, допоможуть досягти хороших результатів.

Очевидною альтернативою дитячій праці є освіта. Належне дотримання законів і нормативів, розпоряджень про обов'язкове відвідування шкіл усіма дітьми, вносить значний внесок у справу викорінення багатьох форм дитячої праці. Регулярне відвідування шкіл могло б зробити примусову працю і багато інших форм експлуатації дітей абсолютно неможливими. Воно також виключило б можливість роботи дітей на підприємствах, в багатьох небезпечних промислових галузях і на місцях, що вимагають повної зайнятості. Крім цих очевидних переваг якісна освіта в подальшому може дати як дітям, так і суспільству в цілому безліч позитивних результатів. Вона, можливо, дозволить назавжди покінчити з усіма формами дитячої праці.

Важливо зрозуміти, хто з дітей піддається найбільшій небезпеці бути втягнутим у неприйнятні форми дитячої праці, і мотивувати цих дітей залишитися в школі, поки не стало надто пізно. Профілактичні заходи включають програми мотивації дітей (і їх батьків) починаючи з раннього віку, орієнтовані на підвищення усвідомлення користі освіти і роз'яснення їм їх прав, а також небезпек, пов'язаних з раннім початком трудової діяльності.

Необхідний контроль в областях, на робочих місцях і в промислових сферах, де раніше застосовували дитячу працю, щоб її використання припинилося, оскільки украй важливо, щоб нові діти не зайняли місце тих, хто тут колись працював. Для досягнення цієї мети необхідна активна участь роботодавців, керівників, підрядних і субпідрядних організацій, а також профспілок, місцевої влади та громад у створенні механізмів з моніторингу робочих місць та ситуації у спільнотах.

Аналіз думок дітей про своє життєве середовище дозволяє зробити висновок про те, що дитині зараз дуже легко опинитися на вулиці і залучитися до вуличної праці, але значно складніше потім вийти звідти. Діти, котрі скуштували вуличного життя, важко піддаються зворотній адаптації. Тому вирішення проблеми вуличних дітей треба зосередити на профілактичній роботі з дітьми групи ризику та їх сім'ями, на створенні умов, які перешкоджають залученню дітей в подібний спосіб життя.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   182   183   184   185   186   187   188   189   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка