Державний вищий навчальний заклад



Сторінка141/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3,71 Mb.
1   ...   137   138   139   140   141   142   143   144   ...   305
Крючковська Анна

студентка 3 курсу економічного фак-ту

Наук. кер.: к.е.н., доц. Бурма Т.Г.
СУТНІСТЬ ТА РОЛЬ ВИТРАТ НА ЕКСПОРТНУ ДІЯЛЬНІСТЬ У СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВ

На даному етапі розвитку ринкових відносин значна кількість вітчизняних підприємств залучені у операції зовнішньої торгівлі (за даними Державного комітету статистики України станом на 2013 р. обсяг експорту порівняно з 2012 р. зріс на 90,6% [1]), що відповідно передбачають понесення певних витрат, які потребують окремої системи обліку. Оскільки витрати є одним із найважливіших об’єктів у системі управління підприємством, Особливо актуальним це постає в умовах зовнішньоекономічної діяльності, де кожна необґрунтована одиниця витрат спричинює зниження попиту на продукцію підприємства, що призначена на експорт.

Достовірне знання усіх складових витрат на експортну діяльність та їх врахування при розробленні експортного плану свідчитиме про доцільність та вигідність проведення зовнішньоекономічної операції в цілому, так і про доцільність її здійснення прямим методом виходу на зовнішній ринок через встановлення безпосередніх контактів із зовнішніми споживачами чи непрямим, що передбачає залучення посередників чи сторонніх організацій у розбудову каналу збуту тощо.

Відсутність чіткої диференціації понять «витрати на збут» та «витрати на експортну діяльність» спричинюють певні труднощі для вітчизняних підприємств, пов’язані зі справедливим віднесенням витрат на конкретний об’єкт. Відсутність системи обліку таких витрат на вітчизняних підприємствах робить практично неможливим точне визначення розміру отриманого прибутку від проведення експортних операцій, оскільки усі витрати від реалізації продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках обліковуються в Україні як витрати на збут.

Витрати на експортну діяльність – поняття, що не підлягало ретельному дослідженню з боку вітчизняних і зарубіжних науковців, тому відповідно немає єдиного його трактування. Лише Гаврилишин Б.Д., Мочерний С.В., Ларіна Я.С., Устинко О.А., Юрій С.І. та А.С. Філіпенко виділяють такі витрати як окремий вид у загальній системі витрат і надають таке тлумачення: «витрати на експорт – витрати, що пов’язані з вивезенням та продажем на зовнішньому ринку національних товарів та послуг та охоплюють витрати на упакування за міжнародними стандартами, на міжнародну інформацію, рекламу та ін.» [2]. Щодо зарубіжних науковців (Пауль В. Беаміш, Ален Дж. Моррісон, Філіп М. Розенцвейг, Ендрю С. Інкпен), то витрати на експорт, на їх думку, включають транспортні витрати, витрати на провадження діяльності в іншій країні, витрати на подолання тарифних та нетарифних бар‘єрів та переоцінені валютні курси [3]. Інша група авторів (Дональд А. Болл, Вендел Маккулох, Дж. Майкл Джерінджер, Майкл С. Мінор, Джейн М. Макнет) вважають, що витрати на експорт розпочинаються з моменту визначення умов продажу та його термінів з обов’язковим врахуванням правил міжнародної торгівлі – INCOTERMS [2].

Дослідження економічної літератури на предмет витрат підтвердило можливість трактування їх у широкому та вузькому значенні. У широкому розумінні витрати на експортну діяльність – це сукупність витрат вітчизняних суб’єктів господарювання у грошовому вираженні, пов’язаних із реалізацією продукції з метою її передачі у власність іноземним суб’єктам господарської діяльності за умови врахування міжнародних правил здійснення експорту. Дані правила регламентують вибір способу встановлення контакту із іноземним контрагентом; базисних умов поставки згідно з Міжнародними правилами трактування комерційних термінів INCOTERMS; валютно-фінансових умов контракту; тощо. У вузькому розумінні витрати на експортну діяльність – це сукупність витрат вітчизняного суб’єкта господарської діяльності у грошовій формі на управління експортною операцією з врахуванням вимог зовнішнього ринку та міжнародних правил INCOTERMS для передачі товару у власність іноземному контрагентові на різних стадіях залучення до експортного ринку.

Окрім виокремлення даних витрат слід розрізняти витрати, пов’язані із експортною діяльністю, що включатимуть витрати у грошовій формі на розробку та виробництво нової продукції, що підлягатиме експортуванню, чи адаптацію або модифікацію уже існуючого товару підприємства відповідно до вимог реальних чи потенційних споживачів зовнішнього ринку. Дані витрати виникатимуть після проведення комплексного дослідження експортного ринку на підставі аналізування купівельної спроможності, смаків та базових потреб цільових сегментів, а також на підставі прогнозування ринкової кон’юнктури, і передуватимуть виникненню інших складових витрат на експортну діяльність тощо. Для управлінських цілей інформація щодо усіх витрат суб’єкта господарювання, у т.ч. експортних, є надзвичайно важлива оскільки є базою для встановлення ціни на продукцію; є чинником прибутковості; соціальним чинником[4]. Тому витрати на експортну діяльність виступають визначальним фактором у процесі прийняття оптимальних управлінських рішень.

Література

1. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.

2. Економічна енциклопедія. Том 1./ За ред. Гаврилишина Б.Д. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 863 с.

3. Мочерний С.В., Ларіна Я.С., Устинко О.А., Юрій С.І. Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. Т.1/ За ред.. С.В. Мочерного. – Львів: Світ, 2005. – 616 с.

4. Зовнішньоекономічний словник-довідник / За ред. А.С. Філіпенка. – К.: ВЦ «Академія», 2009. – 248 с.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   137   138   139   140   141   142   143   144   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка