Державний вищий навчальний заклад



Сторінка128/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3,71 Mb.
1   ...   124   125   126   127   128   129   130   131   ...   305
Кірпічева Ольга

студентка 2 курсу історичного фак-ту

Наук. кер.: к.філос.н. Компанієць Л. Г.
МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ В МІЖНАРОДНОМУ АСПЕКТІ

Сучасний світ, сучасні методи комунікації, нові умови життя вимагають удосконалення підходів до підготовки сучасного професіоналу. У цьому контексті знання іноземної мови, насамперед англійської, як мови міжнародного бізнесу, стає необхідністю для людини. Вміння розуміти людину з іншомовних країн – це можливість налагодити з нею зв’язок та взаєморозуміння. Практика свідчить, що в сучасних умовах постійного розширення міжнародних контактів одного вміння правильно говорити та грамотно писати іноземною мовою явно не вистачає [1, 17].

Проведений нами аналіз наукової і методичної літератури свідчить, що питаннями теорії міжкультурної комунікації займалися такі російські та українські науковці як: Т. Астафурова, П. Донець, І. Зимня, В. Сафонова, С. Термінасова й І. Халеєва. Вони вивчали концепції діалогу культур. Дослідження, що пов’язані з комунікативними ускладненнями між представниками різних культур і стратегіями їх подолання, переважно належать таким зарубіжним ученим, як А. Вежбицька, У. Гудікунст, С. Кім, Т. Ларіна.

Мета статті полягає у розгляді міжкультурної комунікації у міжнародному аспекті.

Виклад основного матеріалу дослідження. Міжкультурна комунікація – це спілкування носіїв різних культур, які послуговуються різними мовами. Коли людина опиняється в іншому культурно -мовному середовищі, вона відчуває так званий «культурний шок» через недостатнє знання національних цінностей і мови. Вивчення іноземних мов та їх використання як засобу міжнародного спілкування сьогодні неможливо без глибокого і різнобічного знання культури носіїв цих мов, їхнього менталітету, національного характеру, способу життя, бачення світу, звичаїв, традицій і т. д. Тільки поєднання цих двох видів знання – мови і культури – забезпечує ефективне та плідне спілкування» [2, с. 95].

Міжкультурна комунікація може здійснюватися або на груповому рівні, або на індивідуальному. Але на обох рівнях основним суб'єктом міжкультурної комунікації виступає людина. При цьому поведінка кожної людини визначається цінностями і нормами тієї культури, до якої вона включена. У зв'язку з цим кожен учасник міжкультурної комунікації розпоряджається своєю власною системою правил, обумовлених його соціокультурної приналежністю. Якщо розглядати міжнародну комунікацію саме в міжнародному аспекті, то тут слід звернутися до такого предмету як географія. Бо саме розташування країн, а відповідно і їх жителів формує певну культуру. Саме зрозумівши чим «живе та дихає» певна нація, можна знайти з нею спільну мову. В основі ідентифікації національних стилів домінують особливості ділового спілкування представників певних країн, а не національностей. Наприклад, китаєць, який проживає у Сполучених Штатах Америки та представляє на переговорах американську сторону, певною мірою може зберегти у своїй поведінці особливості китайського національного характеру, але загалом його стиль буде мати більше ознак американського, оскільки на його становлення впливають і етнопсихологічні особливості особистості, і соціокультурний контекст. Важливо зважати й на те, що людина легше сприймає розбіжності в світосприйнятті, поведінці представників далекої культури і значно критичніше – представників близьких народів. Чим ближчими є народи географічно, тим суттєвіші для них відмінності у ставленні до конкретних питань, явищ, і чим більша віддаль між ними, тим значущіші збіги [3, с. 112].

Головна особливість американського стилю ділового спілкування – високий професіоналізм. Під час переговорів американці самостійні, енергійні, ініціативні, відкриті, їм більш імпонує не надто офіційна атмосфера ділового спілкування. Англійський стиль ділового спілкування. Особливості цього стилю зумовлюють парадокси англійського характеру, до яких зараховують поєднання конформізму та індивідуалізму, ексцентричності й логічності, привітності й замкненості, відчуженості й співчутливості, простоти й снобізму. Стрижневими елементами японського стилю ділового спілкування є пунктуальність, точність, обов'язковість, етичний прагматизм, ввічливість. Ці особливості кореняться в національній психології японців, найхарактернішими ознаками яких є повага до традицій, внутрішня самодисципліна, почуття етнічної винятковості, колективізм, стійкість соціальних зв'язків, готовність до їх удосконалення. Особливостями німецького стилю ділового спілкування є практичність, педантизм, логічна послідовність, емоційна стриманість. Характерними ознаками китайського ділового стилю спілкування є практицизм, шанування своїх національних традицій, ввічливість, стриманість, уважне ставлення до партнера, уміння використати у своїх цілях його сильні та слабкі сторони. [4, с. 102].

Роль міжкультурної комунікації у міжнародному аспекті досить велика, адже щоб налагодити відносини між країнами потрібно починати саме зі спілкування з її нацією. Існує безліч видів стилю ділового спілкування. Якщо, розглянути американців, то головною особливістю є високий професіоналізм. Англійці ж у під час ділових переговорів вважають, що успіх залежить від позиції партнера, від обопільного намагання знайти найкраще рішення. Японці, китайці й німці дуже пунктуальні, точні, етичні, ввічливі, практичні та емоційно стриманні. Ці особливості є похідними від національних якостей та національних традицій.

Література


  1. Антонов В. И. Проблема стереотипов как один из барьеров в контексте коммуникации культур / В. И. Антонов. – М. Россия и Запад: диалог культур, 1999. – С. 17–28.

  2. Донец П. Н. Основы общей теории межкультурной коммуникации: научный статус, понятийный аппарат, языковой и неязыковой аспекты, вопросы этики и дидактики / Донец П. Н. – Харьков, 2001. – С. 95–98.

  3. Бжезинский З. Выбор. Мировое господство или глобальное лидерство / З. Бжезинський. – М.: Международные Отношения, 2005. – 352 с.

  4. Доронина М. С. Культура общения деловых партнеров/Доронина М. С. – Х.: ИД “Инжек”, 2003. – 186 с.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   124   125   126   127   128   129   130   131   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка