Державний вищий навчальний заклад


Касай Галина, Семенова Маргарита



Сторінка126/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3,71 Mb.
1   ...   122   123   124   125   126   127   128   129   ...   305
Касай Галина, Семенова Маргарита

студентки 2 курсу фак-ту менеджменту

Наук. кер.: к.ю.н., доц. Мартинов М.П.
ПРОБЛЕМА СТАЖУВАННЯ ЯК ОСНОВА НАЛЕЖНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЙМАНОЇ ПРАЦІ

Українські студенти дедалі частіше усвідомлюють, що для успішної кар’єри потрібно якнайбільше практикуватись в галузі, з якою вони планують пов’язати своє життя. Тому вони звертаються до системи стажування – тобто набувають практичні навички на робочому місці під керівництвом досвідченого наставника.

Щоб приступити до стажування, студент і керівник підприємства повинні певним чином узаконити співпрацю один з одним – тобто оформити певний перелік документів. Серед них – договір про стажування та наказ про проходження стажування, який повинен бути виданий на підприємстві впродовж 1 тижня роботи студента.

Для України необхідність змін на шляху відкритості і прозорості її суспільної системи, подолання тіньових структур ринку і корупції у всіх сферах є проблемою дуже гострою, від її розв'язання у майбутньому залежить яке місце у світовій суспільній ієрархії буде займати українське суспільство і народ України, кожен громадянин України. Наймана праця є основою функціонування і розвитку будь-якої сучасної соціально-економічної системи. В зв'язку з цим найголовнішими завданнями у сфері працевлаштування є налагодження цивілізованих та прозорих відносин на ринку праці, подолання "тінізації" найманої праці, створення гнучкої, але збалансованої системи правового регулювання найманої праці, пріоритетним засобом впливу якої є насамперед встановлення чітко регульованої системи стажування.

Метою даної статі є дослідження моделі правового регулювання стажування на підприємствах.

На сьогодні з боку роботодавців є дуже поширеною практика застосування на етапі виникнення трудових відносин таких правових конструкцій як стажування та випробування. Крім того, ця практика є притаманною при виникненні службово-трудових відносин у сфері державної служби. Тому з наукової точки зору є доцільним вивчення цих понять трудового права, правомірності застосування у трудових відносинах та доцільності вдосконалення правового регулювання у цій сфері.

Восени 2013 року відповідні міністерства України видали наказ, в якому вказано: запис про стажування повинен обов’язково вноситись до трудової книжки. В трудовій книжці вказується: посада, період, структурний підрозділ, спеціальність або професія стажера та ін. Строк стажування не може перевищувати 6 місяців. Тривалість роботи під час стажування не повинна перевищувати тривалості робочого часу, встановленої законодавством для відповідної категорії працівників. Оскільки стажування - це навчання, то воно може бути платним і безоплатним, оплачуватися як за рахунок підприємства-роботодавця, так і за рахунок працівника.

Стаття 19 Закону України "Про державну службу" зазначає, що з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи. Під час проходження стажування працівник повинен додержуватись правил внутрішнього трудового розпорядку державного органу, де він проходить стажування.

Стажування сьогодні не регулюється чинним КЗпП України і не передбачене у проекті Трудового Кодексу України, при цьому на практиці діє принцип "що не заборонено, те дозволено". Законодавство України не містить будь-яких обмежень щодо широкого застосування добровільного стажування на підприємствах, організаціях і установах різних форм власності, чим і користуються роботодавці. При цьому є актуальним дослідження проблеми, чи не є добровільне стажування новим різновидом примусової праці, або до нього необхідно застосовувати положення про випробування.

Типова програма стажування повинна бути розроблена на національному рівні, але за участю соціальних партнерів, перш за все роботодавців, оскільки саме ця сторона соціального партнерства вирішує питання добору кадрів на підприємства. Так, сьогодні проблема працевлаштування молоді полягає не стільки у відсутності робочих місць, як у тому, що більшість установ (організацій) при підборі кадрів надають перевагу вже досвідченим спеціалістам у той час, як колишній студент здебільшого має лише теоретичні знання й досить невеликий досвід їх застосування на практиці.

Один із варіантів вирішення такого питання надає нам ст. 29 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року, № 5067-VI, нормами якого передбачено розширення можливостей для підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці шляхом проходження студентами стажування.

При цьому конкретний механізм реалізації такої норми викладено у "Порядку укладення договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях" (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2013 р., № 20, набрав чинності 22 січня 2013 року). Цей Порядок визначає укладення студентами вищих та учнями професійно-технічних навчальних закладів з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання договорів про стажування у вільний від навчання час.

У процесі стажування працівник повинен: – поповнити знання щодо правил безпечної експлуатації технологічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці; – оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях за нормальних і аварійних умов праці; – засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог охорони праці [4, c.480].

Після закінчення стажування наказом керівника підприємства (або його структурного підрозділу) працівник допускається до самостійної роботи. Звіт про стажування складається безробітним і подається керівнику стажування не пізніше як в передостанній день стажування і має містити відомості про виконання всіх розділів програми, у тому числі розділу охорони праці та стислі пропозиції безробітного щодо набутого досвіду.

На підставі вищевикладеного, можна прийти до висновку, що метою стажування є навчання і адаптація до виконання фахових обов'язків на певному підприємстві, установі, організації або державному органі. При цьому, таке стажування не завжди стає підставою для укладання трудового договору, але може надавати переваги претенденту на працевлаштування при конкурсному відборі кадрів. Але при стажуванні стажер підкорюється правилам внутрішнього розпорядку, владі роботодавця і зобов'язаний виконувати всі розпорядження з його боку. Тому дуже важливо законодавчо закріпити правові гарантії для осіб, що проходять стажування і чітко визначити їх правовий статус.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   122   123   124   125   126   127   128   129   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка