Державний вищий навчальний заклад

студентка 4 курсу філологічного фак-ту

Наук. кер.: к.пед.н., доц. Слижук О.А.
ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ СТИЛІСТИКИ В ПОЕТИЧНІЙ МОВІ ЛІНИ КОСТЕНКО

Постановка проблеми. Виявлення в поетичній мові Ліни Костенко лексичних засобів стилістики є дуже важливим, так як вони відображають індивідуальність творчого стилю автора.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасній науці творчості Ліни Костенко присвячені праці: О.Астаф’єва, В.Базилевського, О.Башкирової, М. Борецького, В.Брюховецького, Н.Гаєвської, Ю.Горблянського, П. Іванишина та інших.

Дослідженням лексичної багатогранності поезії Ліни Костенко займалися такі науковці:Н. О. Нездойминога, І.В. Цапук, К. Дюжева, Н.О. Зубець, Н.Буц, Л.О. Ставицька, Н. Піддубна, Н. Місяць та інші.

Поетична різнобарвність творів ЛіниКостенко є недостатньо дослідженою.

Метою статті є виокремлення лексичних засобів стилістики в поетичній мові Ліни Костенко.

Виклад основного матеріалу. У своїх творах Ліна Костенко застосовує широку палітру лексичних засобів стилістики. У її поезії наявні оказіональні номінації, синонімічні та антонімічні ряди тощо.

Цапук І.В. серед оказіональних предметних номінацій у поетичному мовленні Ліни Костенко виділяє дві основні тематичні групи: «іменники зі значенням конкретності та абстрактні номінації» [6, с.159].До першої групи належать такі новотвори: мислитель-чорногуз, велетень-художник, прапівень, іноплемінник-дерево, яблуко-гібрид, антисвіт, сонцеповорот,вечір-мулат, пра місто, дурнолобець, лицар-недотепа, ойчизна та інші. До групи зі значенням абстрактних номінацій відносяться оказіоналізми:покинутість, божемилля, карість, чорнобрив’я, усправедливлення, мискоборство, всещедрий, сутемна тощо.

Зубець Н.О. зазначає: «за рахунок новотворів поповнені синонімічні ряди: женило, джиґун, бабодур; спека,жариво, жарота; дощ, мокряччя, проливень, потопа; село, селитьба; ворог, прожра»[2, с. 1–2].

Лексичні новотвори засвідчують новаторство Ліни Костенко.

Синонімія в системі художньої мови Ліни Костенко є досить поширеною.

Нездомийнога Н.О.виокремлює абсолютні (сварлива, гризька; деінде, де-не-де; гіпотеза, версія; геррос, слава, честь) та однокореневі (дівчатонька, дівчаточка, дівчата; домисли, вимисли) синоніми. Науковець зазначає, що «у меншій мірі поетеса використовує такі групи синонімів:

– стилістичні – смуток, печаль; кричали, горлали, гукали; плачеш, ревеш; чутки, вісті;брязкіт, гуркіт, гукіт, дзенькіт;

– семантичні – проходила, йшла; наб’ємо, налупимо; проходжу, пройду;

– семантико – стилістичні – сходив, цокав, кульгав; ями, кар’єри;

– контекстуальні – інша пора, час цвітіння; вигнанці, бездомні; бори, діброви,несходимі пущі;

– евфемізми – Гриць умер... Грицявже нема; ні слова не сказала, мовчить; мовчать –перехотілосьмодалі говорить;

– перифраз – Персидський цар – могутній Дарій»[5, с. 2].

Антоніми займають важливу ланку в творчості поетеси.

Буц Н.В. пише: «Ліна Костенко за допомогою антонімів викриває вади та суперечності нашого суспільства, а також протиріччя людської сутності. У творах поетеси протиставлення є одним із засобів, які посилюють афористичність її мови, виростаючи до крилатих висловів. Вона часто вдається до протиставлень, акцентує на контрастах» [1, с. 372].

Серед антонімів є ті, що вказують на колір (чорний – білий, білий– вороний), розмір (великі – малі, широкі – звужені), час (день – ніч, сьогоднішній – завтрашній), якість (сила – слабкість, молодість – старість, краса – потворність), стан (живі – мертві, кам’яний – жива, ускладнений – спрощений), стосунки між людьми, почуття (біда – щастя),. Функціонують контекстуальні синоніми: «Людям – колосся, собі – стерня» [3, с. 101].

Висновки. Отже, Ліна Костенко використовує такі лексичні засоби стилістики як антонімія, синонімія, введення неологізмів, що відображають особливий стиль поетеси. Новаторство Ліни Костенко більшою мірою засвідчують оказіоналізми, контекстуальні синоніми та антоніми.