Державний вищий навчальний заклад


РІВНІ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ В МЕНЕДЖМЕНТІ ТА ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО КЕРІВНИКА



Сторінка108/305
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3,71 Mb.
1   ...   104   105   106   107   108   109   110   111   ...   305
РІВНІ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ В МЕНЕДЖМЕНТІ ТА ВИМОГИ
ДО СУЧАСНОГО КЕРІВНИКА

Проблема ділового спілкування в менеджменті та вимог до сучасного керівника є на сьогодні актуальною. Управлінці та підприємці в процесі ділового спілкування мають бути рівноправними партнерами. Якщо існує певна залежність (моральна, матеріальна тощо) та менше повноважень, тоді проявляється нерівноправність. Це ж стосується і сфери управління та підприємницької діяльності. Сфера управління будується по вертикалі (керівник – підлеглий, керівник – керівник вищого рангу) та по горизонталі (рівнозначні керівні посади). Спілкування "керівник – підлеглий" нерівноправне, тому що існує управлінська або формальна залежність. [1]

Аналізом проблеми ділового спілкування як способу впливу на людей займалися американські психологи В. Сатир та Е. Берн. На основі вибору способів спілкування формується ‹‹система дій›› суб’єктів спілкування, яку в науковій літературі визначають як ‹‹модель спілкування››. В. Сатир виокремлює такі моделі спілкування: запобіглива, звинувачувальна, розважлива, віддалена і врівноважена. Треба відзначити наявність в науковій літературі ще однієї системи способів впливу на людей, яка базується на розробленій Е. Берном теорії ‹‹Трансакційного аналізу››. Досліджуючи поведінку людей, вчений дійшов висновку, що кожна людина має набори, ‹‹схеми поведінки››, які вона використовує в тих чи інших ситуаціях і які пов’язані із станами свідомості, ‹‹Я-станами››. Кожен із цих станів має свій набір слів, почуттів, поз, жестів. [3]

Метою роботи є визначення рівнів ділового спілкування в менеджменті та опис вимог до сучасного керівника.

За А.Б. Добровичем є такі рівні ділового спілкування: примітивний, маніпулятивний, стандартизований, конвенціональний (погоджувальний), ігровий, діловий, духовний. Знання цих можливих рівнів ділового спілкування дає змогу краще зрозуміти ситуацію як весь процес встановлення підприємницьких контактів. Якщо управлінець по вертикалі використовує маніпулятивні або примітивні рівні, тоді виникає ситуація, яка породжує низку аморальних вчинків і несправедливих оцінок. Щирість у стосунках відсутня і виникає ситуація, коли висока оцінка добувається підлабузництвом (тобто, говорити іншому те, що він хоче почути, але що далеко не завжди відповідає реальності, особливо коли людина займає вищу посаду). За духовно-ігрового, конвенційного рівня спілкування партнер у бізнесі чи керівник можуть цікавитися особистим життям, психологічним настроєм, духовними запитами. Чисто діловий рівень взаємин є більш стандартизованим. [2] Отже, суть ділового спілкування, яке, зокрема, будується по вертикалі, може бути далеко неоднозначним.

Із семи рівнів спілкування найбільш дієвими та плідними є діловий, конвенційний та духовний, через те що вони здатні пробуджувати найцінніші якості та творчі можливості особистості, викликати зацікавленість, інтереси, які, в свою чергу, є важливим чинником у системі управління та підприємництва. Матеріали досліджень і багаторічна практика засвідчують, що ефективність народного господарства лише на третину обумовлюється ресурсами виробництва. Решта залежить від людського фактора – інтелектуального потенціалу, кваліфікаційного рівня і здібностей керівників та спеціалістів.

Загальні вимоги до керівника (менеджера) містяться в законодавстві про працю, правилах внутрішнього розпорядку та інших документах, а спеціальні вимоги викладені в кваліфікаційних довідниках, службових інструкціях та деяких інших нормативних актах. Але ці вимоги мають бути конкретизовані стосовно певної посади та умов праці менеджера.

Серед морально-психологічних якостей найбільш важливими є високі життєві ідеали, чесність і правдивість, справедливість і об'єктивність, воля і мужність, розвинуте почуття обов'язку і відповідальності, інтелігентність.[3] Важливою рисою для керівника є тактовність у взаємовідносинах з іншими керівниками, колегами, і, що є особливо важливим, з підлеглими. Керівник повинен постійно демонструвати емоційну стриманість, ввічливість і толерантність. У керівника має бути розвинута комунікативна здібність, яка виявляться у спроможності налагоджувати сприятливі взаємовідносини між працюючими, що забезпечує успішну колективну діяльність та кожного учасника трудового процесу.

Отже, умовою ефективної діяльності керівника є добре розвинуте стратегічне мислення. Постійне ‹‹копання›› лише у сьогоденні веде до втрати перспективи, помітно знецінює роботу будь-якого керівника. Управляти та раціонально організовувати поботу підприємства в умовах сучасної економіки спроможний той керівник, який враховує зміни зовнішнього середовища, кон'юнктуру ринку, економічний розвиток держави.

Література



  1. Гриценко Т. Б. Етика ділового спілкування. Теорія і тренінг / Т. Б. Гриценко. – Москва: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. – 344 c.

  2. Добрович А. Б. Культура міжособистісних стосунків: навч. посібник / А. Б. Добрович. – К. : Академвидав, 2007. – 245 с.

  3. Жигалов В. Т. Основи менеджменту і управлінської діяльності: навч. посібник / В. Т. Жигалов. – К. : Вища школа, 2009. – 312 с.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   104   105   106   107   108   109   110   111   ...   305


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка