Данилович Марії Іванівни Проблема над якою працює вчитель «Розвиток пізнавального інтересу учнів до суспільствознавчих дисциплін через технологію проектування»


ІV. Науково – методичне обґрунтування



Сторінка3/5
Дата конвертації25.03.2020
Розмір66,5 Kb.
1   2   3   4   5
ІV. Науково – методичне обґрунтування

Після навчання на чергових курсах підвищення кваліфікації вчителя зацікавила проблема «Використання проектної технології на уроках історії», над якою працює вчитель Калуської гімназії Івано-Франківської обл. Дороніна О.Р. Марія Іванівна почала більш детально вивчати педагогічні основи проектної технології та впроваджувати у практику своєї роботи.

Слово «проект» у перекладі з латинської мови означає «кинутий уперед». У сучасному розумінні проект – це намір, який буде здійснено у майбутньому.

Метод проектів виник у 20-ті роки ХХ ст. у США. Спершу його називали «методом проблем» і розвивався він у межах гуманістичного напряму у філософії та освіті, в педагогічних поглядах та експериментальній роботі Джона Дьюї. У ньому містились ідеї побудови навчання на активній основі через доцільну діяльність учня у співвідношенні з його особистим інтересом саме в цих знаннях.

В. Х. Кілпатрику – одному з послідовників Дж. Дьюї – вдалося вдосконалити систему роботи над проектами. Під проектом у той час мався на увазі цільовий акт діяльності, в основі якого лежить інтерес дитини. Робота над проектом включала усвідомлення учнем мети, оформлення задуму, розробку організаційного плану, роботу за планом, підбиття підсумків у вигляді письмового звіту.

Метод проектів привернув увагу і російських педагогів початку ХХ ст. У 1905 р. під керівництвом російського педагога С. Т. Шацького було організовано невелику групу працівників, які намагалися активно запроваджувати проектні методи у практику викладання.

Пізніше, вже за радянської влади, ідеї проектування почали широко використовувати і включати в навчально-виховний процес школи. Але, на жаль, недостатньо продумано і послідовно, через що постановою ЦК ВКП(б) 1931 року метод проектів було засуджено і заборонено. Відтоді і в Росії, і в Україні більше не робилося жодних серйозних спроб відродити метод в освітянській практиці. Метод було засуджено і заборонено.

Проектна діяльність учнів сучасної української школи веде до оволодіння оперативними знаннями в процесі соціалізації. Це досить новий вид діяльності для школярів.

Доктор педагогічних наук професор Бердянського педагогічного університету К.О. Баханов подає науково-методичну оцінку методу проектів та діяльності вчителів – практиків: Л.Червяцова (Рівненська гімназія),О.Дороніна (Калуська гімназія Івано-Франківської обл..), Н.Грищенко (гімназія № 5 м.Кропивницький), Л.Котенко (ЗОШ №36 м.Житомир), А.Ремньова (ЗОШ №6 м.Нова Каховка Херсонської обл.), В.Кметь (Бродівська гімназія Львівської обл.).

Проекти існують різного типу, але в школі застосовується тільки один. Навчально-пізнавальний проект - це обмежений у часі процес, коли відбувається цілеспрямована зміна визначеної системи знань на основі конкретних вимог до якості результатів, чіткої організації, самостійного пошуку рішення проблеми учнями. За визначений час (від одного уроку до 2-3 міс.) учні вирішують пізнавальне, дослідницьке, конструкторське, або інше завдання.

Рішення застосовувати проектну технологію на практиці для організації навчально-групової пізнавальної діяльності учнів на уроках суспільствознавчих дисциплін не було випадковим. Чому саме ця технологія?

По-перше, проектна діяльність, за образним висловом видатного бразильського педагога Пауло Фрейре, дозволяє подолати „Банківську” (об'єктивну ) систему освіти.

По-друге, проектна діяльність докорінно змінює відносини „вчитель-учень”:


  • учень визначає мету діяльності – учитель допомагає йому в цьому;

  • учень відкриває нові знання – учитель рекомендує джерела знань;

  • учень експериментує – учитель розкриває можливі форми і методи експерименту, допомагає організувати пізнавально-трудову діяльність;

  • учень обирає – учитель сприяє прогнозуванню результату вибору;

  • учень активний – учитель створює умови для розвитку активності;

  • учень - суб'єкт навчання, учитель - партнер;

  • учень відповідає за результати своєї діяльності – учитель допомагає оцінити отримані результати і виявити способи вдосконалення діяльності.

По-третє, в основі проектної технології лежить розвиток пізнавальних, творчих навиків учнів, вміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, критично мислити. Саме за такими дітьми, які ще в школі вчаться не просто відтворювати, а й творити - майбутнє нашої держави.

Отже, проектна технологія тримається на «трьох китах» - самостійність, діяльність і результативність.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка