Д пед н., проф., зав каф фізики й методики викладання фізики зну



Сторінка76/120
Дата конвертації25.03.2020
Розмір4,24 Mb.
1   ...   72   73   74   75   76   77   78   79   ...   120
Аналіз досліджень і публікацій свідчить, що проблеми формування культури праці в процесі трудової діяльності молоді порушувалися у різні роки (О. Авраменко, І. Зарецька, С. Лісова, Ю. Кузьменко, С. Матушкін та ін.). Проте відсутні дослідження щодо формування культури праці студентів вищих начальних закладів, майбутніх учителів технологій.

Мета статті – розглянути та обґрунтувати модель формування культури праці студентів на практичних заняттях у навчальних майстернях.

Будь-яка діяльність може відбуватися на різних рівнях реалізації. Нормативно-репродуктивний рівень передбачає відтворення наявних нормативних, традиційно сталих сценаріїв діяльності, використання яких як основних орієнтирів у діяльності відбувається на адаптивно-перетворювальному рівні. Третій, творчо-пошуковий рівень відрізняється тим, що діяльність спрямована на пошук нових моделей її здійснення.

Розглянемо модель формування культури праці у майбутніх учителів технологій на практичних заняттях у навчальних майстернях, що має такі складові: соціальне замовлення, ціль, мета, принципи, методи, засоби і форми навчання, а також показники рівнів сформованості культури праці студентів.

На часі реалізація соціального замовлення щодо підготовки вчителя технологій, яка повинна відбуватись з урахуванням нових вимог до технологічної освіти як складової загальної освіти. Змінюється роль учителя, який не стільки контролює вивчення і відтворення учнем певних знань і відповідних умінь, а допомагає і підтримує його в процесі засвоєння і застосування нових знань на практиці з урахуванням його особистих здібностей та природних нахилів.

Підготовка майбутніх учителів технологій має забезпечити здатність на практиці вирішувати нові завдання. Принципово важливим, на нашу думку, є формування в учнів культури праці, виходячи із сучасного розуміння технологічної освіти, що потребує відповідної підготовки майбутніх учителів технологій. Отже, готовність учителя технологій до формування культури праці в учнів розглядається нами як ціль у контексті запропонованої моделі.

Мета має винятково важливе значення для постановки і виконання конкретних завдань. Триєдина мета формування культури праці студентів на практичних заняттях у навчальних майстернях переслідує розв’язання трьох взаємопов’язаних завдань:


  1. Навчальні завдання – засвоєння студентами знань основ культури праці, спеціальних умінь і навичок; розвиток їх пізнавальної творчої діяльності; набуття ними належного власного суб’єктивного досвіду.

  2. Розвивальні завдання – розвиток логічного мислення, невербального інтелекту, мобільності пам’яті, пізнавальних сил і здібностей студентів, їх самостійності у розв’язанні навчальних завдань; розвиток свідомого, творчого ставлення до оволодіння й застосування вмінь і навичок культури праці; підвищення рівня інтелектуальних здібностей, умінь активізувати пошук ідей та інтенсифікувати процес їх генерування.

  3. Виховні завдання – формування ставлення студентів до праці як до потреби з прагненням самореалізації, розуміння значимості праці та її суб’єктивного поцінування; вмінь самостійно приймати рішення, будучи упевненим у собі, працювати, отримуючи задоволення від самого процесу трудової діяльності, долаючи труднощі під час праці, доводячи справу до кінця; формування переконань студентів у значущості культури праці для майбутнього самостійного життя взагалі та професійної діяльності зокрема; усвідомлень світоглядного, соціального, практично-прикладного значення культури праці; прагнень до творчого вирішення навчально-пізнавальних задач.

Процес формування культури праці студентів на практичних заняттях у навчальних майстернях здійснюється і спрямовується викладачем як організатором, вихователем і консультантом. Майстерність викладача дозволяє послідовно і планомірно підводити студентів до виконання більш складних завдань, ураховуючи їх індивідуальні особливості. Викладач спонукає студентів мислити і самостійно працювати, пам’ятаючи, що знання, вміння, спосіб мислення засвоюються і формуються тільки в процесі розумної практичної діяльності. На формування культури праці студентів значний вплив має особистий приклад викладача. Завдяки педагогічній майстерності, високому рівню професійної компетентності (складовою якої є і культура праці) творчий викладач формує ставлення студентів до праці на своєму прикладі. Його власний рівень культури праці повинен бути вартий наслідування і викликати повагу студентів.

Має велике значення і культура праці навчального майстра, який під час практичних занять у навчальних майстернях є вихователем і консультантом. Слід сказати, що культура праці студентів формується у взаємодії як з викладачем, так і з навчальним майстром. Тому дуже важлива узгодженість у їхній спільній діяльності і поглядах щодо культури праці.

У процесі педагогічної діяльності викладач здійснює такі функції, як прогнозування, діагностування, планування, організування, інформування, оцінювання, а також корекційну й аналітичну. Планування процесу формування культури праці студентів на практичних заняттях у навчальних майстернях передбачає визначення принципів, методів, засобів і форм навчання. Формування культури праці студентів як цілеспрямований, системний і послідовний процес ґрунтується на певній системі принципів навчання.

Принцип гуманізації орієнтує на особистість студента і співробітництво між усіма учасниками педагогічного процесу. Принцип професійної спрямованості передбачає набуття практичного професійного досвіду та підготовку студентів до формування культури праці в учнів у майбутній професійній діяльності. Принцип єдності навчання і виховання забезпечує системне формування структурних компонентів культури праці. Принцип органічного зв’язку теорії з практикою передбачає створення умов для ефективного формування умінь і навичок культури праці студентів. Принцип свідомості й активності студентів визначає головне спрямування пізнавальної діяльності студентів, за яким передбачається осмислений і творчий підхід до опанування культури праці. Принцип неперервності забезпечує формування культури праці студентів при вивченні всіх розділів практикуму в навчальних майстернях. Принцип індивідуалізації передбачає врахування всієї сукупності індивідуальних особливостей особистості, а також поєднання індивідуальних і колективних форм роботи зі студентами. Принцип самостійності сприяє реалізації потенційних можливостей студентів, а також регулює свідомість, осмисленість, практичну доцільність та результативність самостійної діяльності студентів. Принцип опори на емоційно-вольове активізує пізнавальну діяльність студентів за умови володіння ними своїм настроєм, емоціями і переживаннями. Додамо, що наведені принципи тісно взаємопов’язані й зумовлюють один одного.

Перейдемо до розгляду методів формування культури праці у майбутніх учителів технологій на практичних заняттях у навчальних майстернях, що упорядковують способи отримання інформації та оволодіння вміннями і навичками, спільної діяльності викладача і студентів, змісту навчального матеріалу, а також сукупність прийомів, дій і операцій.

Методи навчання систематизуються за різноманітними ознаками, унаслідок чого в сучасній педагогіці існує чимало відповідних класифікацій. Щоб подолати труднощі, які виникають при доборі методів навчання із всього різноманіття, на сьогодні в дидактиці вже визначено цілісний підхід до їх класифікації. Вчені відмовилися від спроб будувати одновимірні класифікації і перейшли до побудов багатовимірних моделей методів навчання.

В. Бондар запропонував модель загальних методів навчання, у якій звів різноманітність ознак методів навчання в систему та взяв у якості матеріальної основи побудови ідеальної системи методів решітку кристала у формі прямокутного паралелепіпеда. Вчений доводить: “Під цілісною моделлю методів навчання розуміють не просто сукупність механічно поєднуваних відомих класифікацій, а таку сукупність, яка об’єднує в єдину цілісну систему ряд відомих класифікацій, і в цій цілісності можна встановити відношення супідрядності, послідовності й вивідності” [1, с.87].

Спираючись на основні класифікаційні групи методів навчання, використовуючи модель загальних методів навчання, будь-який метод можливо розглянути у чотирьох вимірах, охарактеризувавши його за джерелом інформації, за логікою розгортання пізнавального процесу, рівнем самостійності студентів, а також за функцією навчання.

Для того, щоб сконструювати методи формування культури праці в майбутніх учителів технологій на заняттях у навчальних майстернях, необхідно вирішити питання про їх кількість. Вона регламентується відповідно до структурування змісту навчального матеріалу, який підбирається до кожного етапу заняття. У структурі занять у навчальних майстернях можна виділити три основні етапи: засвоєння теоретичного матеріалу, розробка технологічних карт, виготовлення виробів.

Схему фіксації методів формування культури праці у студентів на заняттях в навчальних майстернях зображено на рис. 1.


Метод засвоєння студентами знань основ культури праці зафіксовано на схемі під першим номером, методи формування вмінь та навичок при розробці технологічних карт – другим, при практичній роботі – третім.

На поданій схемі по вектору Х розміщена група методів за рівнем пізнавальної самостійності студентів (П-І – пояснювально-ілюстративні, Р – репродуктивні, ПВ – проблемного викладу, Ч-П – частково-пошукові, Д – дослідницькі методи); по вектору Y – за джерелом інформації (С – словесні, Н – наочні, П – практичні методи), по вектору S розміщена група методів за логікою розгортання пізнавального процесу (І – індуктивні, Д – дедуктивні, Т – традуктивні, К – метод конкретизації). На векторі Z зазначені певні дидактичні функції.

Важливе значення для формування культури праці в студентів мають засоби навчання. Інформаційні засоби навчання забезпечують студентів усією потрібною навчальною інформацією на різних носіях (підручники, навчальні посібники, методичні вказівки, креслення, зразки технічної документації, навчальні тематичні відеофільми, інтернет-ресурси). Для формування культури праці в студентів на практичних заняттях у навчальних майстернях застосовуються сучасні засоби навчання організації практичної діяльності (обладнання, верстати, пристосування, інструменти, матеріали). За допомогою контролюючих засобів навчання проводиться діагностування, перевірка й оцінювання знань, умінь, навичок і здібностей студентів (комп’ютерний тестовий контроль).

Звернімося до форм організації формування культури праці у студентів на практичних заняттях в навчальних майстернях. Передбачені такі форми: підгрупові, індивідуальна і на самостійних робочих місцях. У складі підгрупи студенти засвоюють основні знання щодо культури праці. На практичних заняттях у навчальних майстернях проводяться групові інструктажі: вступний, поточний і заключний (підсумковий). Індивідуальна форма навчання передбачає дослідницьку, самостійну роботу студентів і консультації. Самостійно на робочих місцях студенти намагаються реалізувати свій потенціал, задіюють наявні вміння та навички культури праці, розвивають їх, формують нові для вирішення перешкод, що виникають під час практичної роботи. Найбільший ефект формування культури праці студентів досягається, коли поєднуються всі форми.

Для контролю сформованості культури праці студентів на практичних заняттях у навчальних майстернях застосовуються три рівні: високий, середній і низький, за кожним з яких визначено показники сформованості культури праці студентів.

Високий (творчий) рівень. Студент ставиться до праці як до потреби з прагненням самореалізації; працює, отримуючи задоволення від самого процесу трудової діяльності; має високий ступінь оволодіння інтелектуальними уміннями і навичками; поважає й шанує працю; естетично ставиться до процесу і предмета праці; розуміє значущість культури праці для майбутнього життя та усвідомлює світоглядне, соціальне й практично-прикладне її значення; володіє глибокими, міцними та узагальненими знаннями щодо значення, сутності, змісту і функцій культури праці; виявляє неординарні творчі здібності; має високий ступінь невербального інтелекту; визначає оптимально можливий спосіб конкретної трудової діяльності; раціонально організовує процес праці, впевнено керує ним і отримує результат, відповідний поставленій меті; вдало засвоїв набутий осмислений, позитивний особистий досвід; самостійно приймає рішення, упевнений у собі; аналітично оцінює наслідки кожної з ланок трудового процесу, кожної операції, дії, а також результат трудової діяльності.

Середній (достатній) рівень. Студент ставиться до праці як до засобу із бажанням самоствердження; працює, отримуючи задоволення від результату праці; має середній ступінь оволодіння інтелектуальними уміннями і навичками; поважає працю; майже завжди естетично ставиться до процесу і предмета праці; розуміє значущість культури праці для майбутньої професійної діяльності й усвідомлює соціальне й практично-прикладне її значення; володіє достатньо повними, системними знаннями основ культури праці; проявляє творчі здібності; має середній ступінь невербального інтелекту; визначає можливий спосіб конкретної трудової діяльності; з розумінням організовує процес праці та керує ним, отримуючи результат, наближений до поставленої мети; добре засвоїв набутий позитивний особистий досвід; самостійно приймає рішення, але не без сумніву; вчасно оцінює наслідки основних ланок трудового процесу та результат трудової діяльності.

Низький (початковий) рівень. Студент ставиться до праці як до навчальної необхідності; працює без особливого задоволення; має низький ступінь оволодіння інтелектуальними уміннями і навичками; віддає належне праці; естетично ставиться до предмета праці; визнає важливість культури праці для майбутньої професійної діяльності й усвідомлює її практично-прикладне значення; виявляє знання й розуміння основних положень культури праці; епізодично проявляє творчі здібності; має низький ступінь невербального інтелекту; визначає спосіб трудової діяльності у стандартних ситуаціях; формально організовує процес праці, невпевнено керує ним і отримує результат, схожий на поставлену мету; у цілому засвоїв набутий особистий досвід; не завжди самостійно приймає рішення, невпевнено оцінює наслідки основних ланок трудового процесу та результат трудової діяльності.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   72   73   74   75   76   77   78   79   ...   120


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка