Д пед н., проф., зав каф фізики й методики викладання фізики зну



Сторінка29/120
Дата конвертації25.03.2020
Розмір4,24 Mb.
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   120
Мета статті. Інформатизація системи освіти в процесі професійної діяльності вчителя технологій супроводжується теоретичними дослідженнями питань використання засобів інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) у навчальному процесі та впровадження результатів цих досліджень в освітню практику. Інформатизація суттєво впливає на процес отримання нових знань. Нові технології навчання на основі інформаційних і комунікативних технологій дають змогу інтенсифікувати навчальний процес, підвищити швидкість сприйняття, розуміння та глибину засвоєння знань.

Сучасний період соціально-економічного та науково-технічного розвитку суспільства характеризується зміною основних видів людської діяльності. Центр ваги зміщується на ті з них, котрі пов’язані з сучасною інформаційною технологією, що розширює можливості людей в управлінні технологічними та соціальними процесами. Інформатизація суспільства, у свою чергу, практично неможлива без комп'ютеризації системи освіти, у силу чого ця проблема посідає чільне місце в педагогічній науці. Пріоритетність проблеми підсилюється ще й тим, що вона є принципово новою. Вона виникла з появою комп'ютера, тобто в останні два десятиліття, і не може використати досвід минулих століть і тисячоліть, як це робиться в класичній педагогіці. Тому змушена розвиватися тільки “зсередини”, формуючи свою наукову базу одночасно в усіх необхідних сферах – філософії, педагогіці, психології й методиці. Ця обставина в поєднанні з начальною практичною необхідністю зумовлюють підвищену актуальність проблеми комп'ютеризації освіти. [4].

Як зазначалося вище, мета інформатизації освіти – підготовка людини до повноцінного життя в інформаційному суспільстві. Спираючись на проаналізовані дослідження і публікації, нами було узагальнені основні завдання інформатизації освіти: формування інформаційної культури людини, забезпечення розвитку її особистісних якостей, розкриття творчого потенціалу, підвищення ефективності навчально-виховного процесу на основі впровадження нових інформаційних технологій навчання (НІТН), надання діяльності творчого, дослідницького характеру, удосконалення управління освітою, інтенсифікація методичної роботи і наукових досліджень.

Відповідно до зазначеної мети можемо конкретизувати завдання освіти в цьому напрямку: удосконалення механізмів керування системою освіти на основі використання автоматизованих банків даних науково-педагогічної інформації, інформаційно-методичних матеріалів; удосконалення методології і стратегії добору змісту, методів і організаційних форм навчання, виховання, що відповідають завданням розвитку особистості в сучасних умовах інформатизації суспільства; створення методичних систем навчання, орієнтованих на розвиток інтелектуального потенціалу тих, хто навчається, на формування вмінь самостійно здобувати знання, здійснювати інформаційно-навчальну, експериментально-дослідницьку діяльність, різноманітні види самостійної діяльності з обробки інформації; створення й використання комп'ютерних методик, призначених для тестування і діагностування оцінки рівня знань тих, хто навчається.

Цілісне осмислення інноваційних процесів, які відбуваються в новій інформаційній структурі, вимагає з’ясування провідних тенденцій та суперечностей її розвитку. Процес інформатизації освіти в різних країнах має свої особливості, зумовлені ресурсними можливостями, освітніми, культурними, традиційними. Однак є загальні тенденції інформатизації освіти: розширюється сфера використання засобів ІКТ в освітньому процесі; засобів НІТН – у навчально-виховних закладах усіх типів; зростає роль засобів НІТН у професійній підготовці; здійснюється перехід від епізодичного до систематичного застосування засобів НІТН; з’являються принципово нові засоби навчання, відбувається інтелектуалізація навчальних систем; широко використовуються засоби НІТН у позакласній та позашкільній роботі; здійснюється переведення багатьох видів управлінської діяльності на сучасну інформативну базу.

Академік І. Сергієнко [6] характеризує сучасний стан інформатизації в Україні такими досягненнями: сформована й реалізується державна політика у сфері інформатизації; прийнято закони України з питань Національної програми інформатизації; активно створюються нормативно-правова та нормативно-технічна бази сфери інформатизації; процес інформатизації перестає бути стихійним і набуває ознак керованості (важливу роль тут відіграє Урядова комісія з інформаційно-аналітичного забезпечення, Державний комітет зв'язку та інформатизації); утворився і набуває сили ринок сучасних інформаційних технологій та послуг; здійснюються заходи, спрямовані на захист інформації та забезпечення інноваційної безпеки держави в умовах застосування комп'ютерної техніки; розвивається міжнародне співробітництво у сфері інформатизації.

Вивчення вітчизняного й зарубіжного досвіду використання НІТН, зокрема комп'ютера, з метою навчання, а також теоретичні дослідження з проблем інформатизації освіти дозволяють констатувати, що використання комп'ютера в навчальному процесі впливає на роль засобів навчання: застосування ІТН реформує вже традиційно сформовану структуру навчального процесу. Зазначимо характерні риси навчального процесу із застосуванням ІТН: автоматизація процесів обробки, передачі інформації про об'єкти вивчення й керування навчанням; організація інформаційно-навчальної й експериментально-дослідницької діяльності; організація самостійної навчальної діяльності з подання й витягу знань; розширення і поглиблення теоретичних основ навчальних курсів унаслідок збільшення їх доступності для учнів завдяки можливостям засобів НІТН унаочнювати зміст навчання, доступу до будь-якої інформації, інтелектуалізації її інформаційних систем, що навчають; поява нових навчальних предметів, уведення в зміст навчання певної системи знань та евристичних засобів розв’язання завдань шляхом використання експертних систем навчального призначення.

Важливу роль відіграє ІКТН у розширенні і поглибленні фундаментальних знань, усебічному й ґрунтовному вивченні відповідної предметної галузі, формуванні знань, необхідних для пояснення причинно-наслідкових зв’язків досліджуваних процесів і явищ, пізнання законів реальної дійсності. ІКТН відкривають додаткові можливості щодо побудови інтегрованих курсів, посилення міжпредметних зв’язків, комплексності вивчення навколишньої дійсності; можливості вивчення реальних виробничих і соціальних ситуацій, унаслідок чого значно посилюється зв’язок навчання з життям, а результатам навчання надається практична значущість. Створюються умови для розкриття значного гуманітарного потенціалу природничих дисциплін, формування наукового світогляду, розвитку аналітичного і творчого мислення, свідомого ставлення до навколишнього світу; перерозподіл за значенням змістовних компонентів навчальних курсів. Стає можливим вилучення із змісту шкільних предметів певної частини матеріалу, який можна вивчати не всім (варіативна частина), і доповнення їх новими розділами, що мають важливе теоретичне і прикладне значення.

Такий позитивний вплив на перебіг освітнього процесу досягається завдяки широким зображувальним можливостям засобів ІКТН; розширенню кола розв’язуваних завдань шляхом вивчення реальних виробничих і соціальних ситуацій, застосування ІКТН як засобів діяльності; підвищенню рівня проблемності завдань (інтелектуальні навчальні системи допоможуть учневі правильно розв’язати завдання різних рівнів проблемності); оновленню змісту завдань за рахунок включення ігрових компонентів, особливо правил оперування штучними об’єктами; уведенню принципово нових завдань, зокрема на побудову експертних систем навчального призначення, створення ігрових комп’ютерних програм тощо; можливостям моделювання спільної діяльності учня і педагога на будь-якому етапі навчання; широкій діалогізації навчального процесу, значному розширенню кола об’єктів діалогу (такими можуть бути будь-які компоненти задачі й усі аспекти її розв’язання); значній гнучкості управління навчальною діяльністю на основі широкого варіювання “поля самостійності”, індивідуалізації навчання, яка спирається на динамічну модель учня, психологічно обґрунтованого розподілу функцій між учнем і засобами ІКТ. Це дає змогу переходити учневі до самонавчання [2].

Інформатизація освіти спричиняє зміни у співвідношенні різних організаційних форм навчальної діяльності: збільшується частина самостійної, індивідуальної та групової роботи; розширюється обсяг практичних і лабораторних робіт, насамперед пошукового та дослідницького характеру, зростає значення позааудиторних занять.Незважаючи на це, відсутність комплексного підходу до проблеми використання ІКТН з метою модернізації освіти, недооцінка того, що застосування комп'ютера у відриві від інших засобів навчання, поза спеціалізованим кабінетом, не може привести до позитивних зрушень у підвищенні ефективності процесу навчання, спричинило поширення практики використання комп'ютера як засобу, призначеного для “латання дірок” традиційної методики навчання. Такий однобокий погляд на можливості використання ІКТН і комп'ютера зокрема дискредитує саму ідею інформатизації освіти. Необґрунтоване, неконтрольоване й надмірне захоплення комп'ютерними технологіями може приводити до однобічного розвитку особистості, невротичних станів, що при вираженій неврівноваженості людини може викликати хвороби.

Інформатизація освіти в силу специфіки самого процесу передачі знання вимагає ретельного відпрацьовування використовуваних ППЗ (педагогічних програмних засобів) і можливості їхнього широкого застосування. Крім того, прагнення активно впроваджувати сучасні інформаційні технології у сферу освіти повинне бути спрямоване на підвищення рівня і якості підготовки фахівців [1].

Нині перед суспільством постає завдання навчитися правильно, оптимально й безпечно застосовувати комп'ютер у всій системі освіти в цілому. У Національній доповіді Російської Федерації на ІІ Міжнародному конгресі ЮНЕСКО “Освіта й інформатика” лейтмотивом став тезис: “Як нові технології ефективно використати в освіті? ...Навіть фахівці в галузі освіти розвинених країн на сьогоднішній день не можуть однозначно відповісти на ці питання й оцінити наслідку застосування комп'ютера й інформаційних технологій у сфері освіти. І це, незважаючи на те, що в їхній системі освіти комп'ютери використовуються набагато довше й більш ефективно, ніж у нас. Фахівці всього світу поки одностайно констатують тільки одне – застосування комп'ютера в цій сфері людської діяльності породило більше проблем, ніж вирішило” [5]. Аналізуючи цю тезу, слід зауважити, що йдеться про процес, пов'язаний із застосуванням інформаційних технологій у навчанні, і кваліфікованих фахівців, а не про організацію й супровід навчального процесу.

Зауважимо, що основні проблеми, які виникають при цьому, такі: як перебудувати навчальний курс для його комп'ютеризації; яку частку навчального матеріалу й у якому вигляді представити й реалізувати з використанням комп'ютера; як побудувати навчальний процес із застосуванням комп'ютера; які інформаційні технології використовувати для реалізації поставлених педагогічних і дидактичних завдань; як і якими засобами здійснювати контроль знань, оцінювати рівень закріплення навичок й умінь.

Сучасний етап застосування комп'ютерної технології в навчальному процесі полягає у використанні комп'ютера як засобу навчання не епізодично, а систематично, з першого до останнього заняття. Основна проблема при цьому полягає в методиці комп'ютеризації курсу, що має бути засвоєна тим, кого навчають. Можлива або повна перебудова й орієнтація на створення нових комп’ютеризованих курсів, або реалізація методики із частковою комп'ютерною підтримкою курсу. Іншими словами, йдеться про форму комп'ютерної підтримки процесу навчання. Для реалізації цих потреб, необхідний фахівець який буде повністю відповідати потребам сучасного інформаційного суспільства.

Висновки. Аналіз наукової літератури з порушених проблем свідчить, що є багато досліджень, які стосуються питань оновлення сучасної системи педагогічної освіти та процесу професійної підготовки вчителів за умов використання ІКТ. Назріла гостра потреба вдосконалення підготовки майбутніх фахівців щодо їх професіоналізму та створення умов для самодостатнього розвитку їхніх особистостей. У зв'язку з бурхливим розвитком мультимедійних засобів навчального призначення (енциклопедії, словники, навчальні ігри, гіпертекстові довідники, презентації й т.д.) назріла необхідність у розробці теоретичної системи підготовки студентів педагогічних вищих навчальних закладів до використання інформаційних технологій у своїй майбутній професії. Незважаючи на справжній бум електронних технологій на комп'ютерному ринку, використання їх у навчальному процесі педагогічних вишів носить фрагментарний характер. У сучасній психолого-педагогічній літературі не раз акцентувалася увага на великому дидактичному потенціалі електронних засобів, що дотепер не затребуваний вищою школою. Розв’язання цієї проблеми тісно пов'язане з актуальним завданням вищої школи щодо підготовки висококваліфікованих учителів ХХІ століття. Постіндустріальне суспільство інформаційних технологій більш зацікавлене в громадянах, здатних самостійно активно діяти, приймати рішення, гнучко адаптуватися до умов життя. А отже, інформатизація професійно-педагогічної підготовки повинна забезпечувати достатній рівень інформаційної культури майбутнього вчителя; підвищити ефективність упровадження НІТН; удосконалити управління підготовкою майбутніх фахівців, інтенсифікувати наукові дослідження та методичну роботу.

Учитель технології в інформаційному суспільстві перестає виступати перед своїми учнями як джерело первинної інформації,а він перетворюється в посередника, що полегшує її одержання.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   120


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка