Цивільне право як галузь права



Сторінка150/327
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3,63 Mb.
ТипКурс лекцій
1   ...   146   147   148   149   150   151   152   153   ...   327
теорія організації (О.А.Пушкін). Організаційна єдність – необхідна умова існування організацій як суб’єктів не тільки в цивільному, а й в інших галузях права. Адже й у них юридичні особи не можуть виступати в якості суб’єктів без достатньо вираженої і закріпленої в статуті чи положенні організаційної єдності.2 Доведено, що організація є певним соціальним осередком, що створюється особами чи іншими організаціями на певних умовах та для досягнення певної мети. Теорія організації знайшла відображення як у ЦК УРСР (1963 року), так і у ЦК України. Адже поняття юридичної особи дається саме через поняття організації. Отже, на сьогоднішній день ця теорія є актуальною та вона адекватно відображує природу юридичної особи.

Доктрина юридичної особи. Прибічники першої групи теорій походження юридичної (наприклад, теорії фікції) концептуально заперечують можливість існування деякого реального суб’єкта, що наділений властивостями юридичної особистості. Однак дозволимо собі виказати власну думку з цього приводу, трохи погодивши між собою «реальність існування» фізичної особи і «нереальність існування юридичної особи».

Як при участі фізичних осіб, так і при участі юридичних осіб у цивільному праві виявляється їхня юридична сутність. Вона здійснюється через їхню право – і дієздатність. Тому юридична особа в цивільному праві настільки ж реальна, як і фізична. Не більше, не менше. І фіктивність юридичної особи виявляється в цивільному праві не більше фіктивності правового статусу фізичної особи. Адже останні представлені в цивільному праві не у всій об'єктивній сукупності своїх людських якостей, а тільки за допомогою правосуб’єктності. Юридичні особи в праві також існують в силу наділення їх правосуб’єктністю. Тобто в цивільному праві немає людини взагалі, а є саме фізична особа. Останньої (а не людині як такої – біологічній істоті) притаманні право- і дієздатність – єдине в чому і за допомогою чого людина виявляється й існує в цивільному праві.

Зрозуміло (але це не критерій, щоб говорити про “фіктивність” юридичної особи в праві), що людина це не тільки фізична особа, а явище більш багатогранне (і біологічний організм, і фізичне тіло); а юридична особа – ні. Але така відмінність для юридичної сутності не має істотного значення; для права важлива правосуб'єктність особи й у цьому аспекті вона в може брати участь у правовідносинах, а право “цікавиться” нею. Саме так, як не цікаво для фізика чи біолога в межах їхньої науки, що людина крім того, що є фізичним тілом чи живим організмом, володіє ще і правосуб’єктністю.

Після такої посилки важливо розглянути взаємозв’язок, а скоріш навіть – взаємний вплив фізичних і юридичних осіб у цивільному праві і показати його існування. Вважаємо за можливе прояв як правосуб'єктності фізичних осіб за допомогою юридичних осіб, так і навпаки. Так, фізична особа може здійснити свою правосуб'єктність через юридичну особу, ставши її засновником. У свою чергу, юридична особа здійснює свою правосуб'єктність за допомогою, наприклад, директора – фізичної особи, що діє від імені юридичної особи.

Директора призначає власник чи уповноважений ним орган (її вищий орган - загальні збори). Підкреслюємо, не окремі розрізнені фізичні особи, що є засновниками, а саме юридична особа. Таке розуміння, на наш погляд, є істотним. Коли ми розглядаємо суб'єктів цивільного права, важливий саме такий підхід. Адже хто і коли закріпив у праві аксіому, що розглядати суб'єктів, їхні права й обов'язки, необхідно через “біологію”, людини? Такої аксіоми немає. Інша справа, що ще А.Бринц писав: все право має своїм творцем, своїм предметом і своєю метою людину.1 Однак він же підкреслював, що досягнення цієї мети не можна здійснити інакше як відмовою поняття особистості від представлення окремої людини.2 За представлення окремої людини виходить і поняття юридичної особи, що з'явилося одною з передумов виділення останньої як окремого суб'єкта права.

І якщо юридична особа - це дійсно окремий суб'єкт права, а не підвид можливої участі фізичної особи в правовідносинах, ми повинні відвернутися від біологізації юридичної особи і її тотальної залежності від особи фізичної. Так, у главу персоналії директора юридичної особи важливо ставити субстанцію не біологічної істоти, людини як такої. А саме прояв правосуб'єктності юридичної особи, що призначає директора за допомогою свого вищого органа. Адже люди – засновники збираються і діють не окремо, а саме як частина самостійного “юридичного організму” – юридичної особи. Робимо цей висновок, насмілившись припустити, що в праві не слід у главу кута ставити біологічну субстанцію, людську, з чого випливає, що юридична особа - це саме люди. Тоді юридична особа зводилася б тільки до того, що це одна з форм прояву правосуб'єктності фізичної особи. Більш важлива нам у праві юридична субстанція, що дозволяє казати про юридичну особу як самостійного суб'єкта права, котрий існує поряд з іншим самостійним суб'єктом права - фізичною особою. Яскравим підтвердженням тому думка И.П.Грешникова: “Кому б у праві ні привласнювалася правоздатність – самій людині чи universitas – властивості суб'єкта права залишаються ті самі, мінятися може лише об'єкт дієздатності, що зв'язано з фізіологічними особливостями людини або законодавчими обмеженнями, що стосуються осіб юридичних – організацій”.1 Таким чином, розглядаючи “реальність існування” юридичної особи, ми за основу повинні брати субстанцію не фізичну, а юридичну. І в цій субстанції існування юридичної особи настільки ж реально, як і фізичної. Оскільки і те й інше здійснюється через правосуб'єктність. Вважаємо за необхідне брати за основу цю юридичну субстанцію і щодо неї проводити свої міркування, оскільки саме така “система координат” є предметом дослідження правової науки.

Ще один аргумент, на перший погляд, що начебто б говорить на користь розгорнутих вище міркувань. Так, Ю.К. Толстой писав, що оскільки волю може мати лише людина (колектив людей), у відриві від живих людей юридична особа ніякої волі мати не може.2 Однак у сучасних своїх роботах той же автор сам говорить про розвиток своїх поглядів і цю тезу бере під сумнів. Так, наприклад, якщо шофер при виконанні своїх службових обов'язків зробив наїзд, майнова відповідальність покладається на юридичну особу. Відповідальність не покладається ні на водія, ні на директора юридичної особи. Це показує, що відповідальність юридичної особи за дії його працівників не зв'язана прямо з виявленням людського субстрату даної юридичної особи.3

Суб'єкти права – особи фізичні і юридичні постійно взаємодіють. Розглянемо можливість такої взаємодії, що здійснюється через реалізацію правосуб'єктності фізичної особи за допомогою юридичного і навпаки. Фізична особа, зокрема, може визначати ступінь здійснення своєї правосуб'єктності через особу юридичну. Так, правосуб'єктність фізичної особи визначає для неї можливість бути засновником юридичної особи й у цій якості визначати напрямки діяльності останньої. Також існує і визначений ступінь здійснення правосуб'єктності юридичної особи через особу фізичну. Це виявляється в можливості вищого органа юридичної особи визначати компетенцію і повноваження фізичних осіб: директора юридичної особи й інших, що вказано в установчих документах. Тому існує тісний взаємозв'язок суб'єктів цивільного права: осіб фізичних і юридичних. Мова йде саме про взаємний зв'язок суб'єктів цих різнорідних, але при цьому рівновеликих суб'єктів права. Тому процес існування особи в цивільному праві не можна зводити лише до однобокого впливу фізичної особи на юридичну і брати в главу кута аргумент, що правосуб'єктність останньої здійснюється за допомогою конкретної фізичної особи. Як виявляється з приведених вище аргументів, правосуб'єктність фізичної особи, зокрема, може бути здійснена через правосуб'єктність особи юридичної. А не лише навпаки.

До волевиявлення через конструкцію юридичної особи фізична особа вимушена звертатися у тих випадках коли чинне законодавство містить заборони для прямого волевиявлення чи потрібні підвищена гарантії для стабільності певних видів правовідносин. На такій теоретичній основі видається доцільним репрезентувати власний підхід який може бути нами названий теорією делегувальних повноважень1. Вона виходить з того, що основними суб’єктами як носіями суверенітету є людина та держава. Перша отримує таке правове становще внаслідок народження, друга внаслідок створення. Права перших засновані на природних правах, які є невідчужувані і можуть бути реалізовані самостійно чи за допомогою інших суб’єктів. Держава ж як штучне утворення задля задоволення класового інтересу чи інтересу всього народу для виконання своїх внутрішніх та зовнішніх функцій повинна діяти на професійній основі внаслідок чого вимушена для їх реалізації створювати спеціалізовані органи і делегувати їм свої повноваження.

Ця теорія проявляється при заснуванні юридичних осіб (на основі волевиявлення власника чи засновника), контролі за її діяльністю (зановники мають право здійснювати контроль за діяльністю юридичної особи), припиненні, особливо ліквідації. Засновники мажуть припинити діяльність юридичної особи внаслідок об’єктивних та суб’єктивних причин.

Крім того, для задоволення своїх інтересів фізичні чи юридичні особи у тих випадках коли вони це не можуть зробити від свого імені чи прикриття юридичною особою більше гарантує їх майнові права та інтереси засновник повинен делегувати утвореній ним юридичній особі частину своїх майнових прав (майна). Він у визначених межах і порядку наділяє юридичну особу іншими правами та обов’язками. Лише завдяки тому юридична особа самостійно приймає участь у цивільних правовідносинах.

Хоча й юридична особа у цивільних та інших правовідносинах приймає участь від власного імені але при припинені її засновника вона припиняє теж свою діяльність. Це стосується юридичних осіб, заснованих фізичною особою чи дочірніх юридичних осіб. У такому разі до правонаступників переходить лише майновий комплекс.



Каталог: docs
docs -> «Соціальна педагогіка»
docs -> Таблиця за творами української літератури
docs -> Програма харків 014 Порядок роботи конференції листопада 2014 р
docs -> Фахове видання
docs -> Актуальні проблеми психології : Психологія навчання
docs -> Л.І. Міщик доктор педагогічних наук, професор
docs -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності
docs -> Романенко Людмили Іванівни «гігієнічна оцінка антимікробної дії композитів з наночастками срібла»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   146   147   148   149   150   151   152   153   ...   327


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка