Цивільне право як галузь права



Сторінка140/327
Дата конвертації29.03.2019
Розмір3,63 Mb.
ТипКурс лекцій
1   ...   136   137   138   139   140   141   142   143   ...   327
Ключова термінологія: юридична особа, правосубєктність юридичної особи, сутність юридичної особи, організаційно-правова форма, способи та порядок створення юридичної особи.

1. Поняття та ознаки юридичної особи (разом з Р.Б.Шишкою)
Поряд з фізичними особами суб’єктами цивільного права визнаються юридичні особи. Юридичні особи – спеціальна юридична конструкція, яка надає можливість виражати колективний інтерес фізичних осіб від імені однієї особи і тим персоніфікувати цивільні відносини. За допомогою конструкції юридичної особи досягається значні масштаби концентрації майна фізичних чи створених фізичними особами юридичних осіб, його формалізація, що проявляється у конструкції підприємства як майнового комплексу (ст. 191 ЦКУ) та обов’язковості його обліку, конкретизується носій суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, не допускається перенесення природних прав людини на організації, через статистику із тіні виводяться реальні результати діяльності, що надає достатні дані для управління суспільними процесами.

Загалом поява юридичної особи як суб’єкта цивільного та іншого права детермінована розвитком товарно-грошових відносин, суспільним розподілом праці, необхідністю включення у цивільних облік публічного майна (майна держави та органів самоуправління), кооперації у задоволенні особистих немайнових та майнових інтересів фізичних осіб.

Юридичні особи виконують у суспільстві певні функції:


    • формалізують правову форму реалізації інтересів їх засновників і упорядковують правові зв’язки між ними та самою юридичною особою;

    • юридично оформляють відособлення майна від власника, а також слугують об’єднанню та мобілізації капіталу;

    • виражає інтереси держави та територіальних громад при здійсненню нею своїх повноважень у громадянському суспільстві;

    • слугує мінімізації ризиків;

    • полегшує участь в майновому обороті;

- полегшує здійснення фіскальної політики держави.

Легальне поняття юридичної особи надано у ст. 80 Цивільного кодексу України. Згідно з цим юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Варто зауважити, що на відміну від ст. 23 ЦК УРСР 1963р. у цьому визначенні не міститься розгорнутого визначення юридичної особи, а вказуються найбільш суттєві ознаки щодо сутності та легальності. Ми солідарні у тому, що навряд чи доцільно змінювати виправданий теорією і практикою перелік ознак юридичної особи.

В юридичній літературі підхіл до ознак юридичної особи відображає різні етапи становлення вчень та легального поняття. О.О.Красавчиков поділив ознаки юридичної особи на дві групи: матеріальні (внітрішня організаційна єдність та зовнішня автономнія (самостійність),економічна єдність та відособленність майна, керівна єдність, функціональна єдність) та правові ознаки (законність утворення юридичної особи. здатність організації від свого імені приймати участь у цивільних правовідносинах, здатність нести самостійну майнову відповідальність, наявність стату (положення)1. В основному позиції розділились на визначення ознак юридичної особи та ознак індивідуалізації. Проте є низка підходів, що засновуються на виділенні первинних та похідних ознак юридичної особи.

Традиційно виділяють наступні ознаки юридичної особи:


        1. організаційна єдність означає, що юридична особа є єдиним цілим. Вона є так би мовити єдиним організмом, який має певну структуру, де кожен елемент виконує свою функцію, що спрямована на досягнення цілей юридичної особи. Така єдність закріплена в статутних документах юридичної особи (статуті, установчому договорі).

В доктрині цивільного права під нею розуміють особливу систему відносин, завдяки яким юридично особа стає єдиним цілим. А.Г.Калпін та О.І. Масляєв вичленяють три компоненти, що характеризують організаційну єдність: наявність системи істотних соціальних звязків, через які люди обєднуються в єдине ціле; наявність внутрішньої структурної функціональної диференціації, наявність визначеної мети створення та функціонування1.

Можна виділити дві складові структуризації юридичної особи:



  • людський компонент який складається у свою чергу з двох нерівномірних у своїй суті груп осіб: засновників та колективу. Правове становище засновника визначається на загальному рівні як носія суверенітету та структуруючого волевиявлення юридичної особи детермінанта. Воля засновників як інвесторів є основною у формуванні волевиявлення юридичної особи. Остання як штучне утворення волі мати не може, а є провідником воли суверена: одноособового, корпоративного чи похідного. Перші два – представлені юридичними особами, третя – державою в особі її уповноважених органів. В основному створення, діяльність та припинення юридичної особи залежить від засновника. Саме він формує трудовий колектив.

Трудовий колектив формується на основі трудового договору (трудового контракту), прийняття на службу, зарахування на навчання чи на інших підставах, зокрема конкурсній основі. Кожна підстава виписана нормою права на загальному та спеціальному рівні. Тобто уже на стадії прийняття в трудовий колектив визначені певні правила (імперативи): підстави зарахування, строк участі, правове становище, засоби впливу на поведінку працівника, порядок, способи та форми охорони його прав тощо.

Члени кооперативу можуть бути штатними чи позаштатними, сусмісниками. Для деяких юридичних осіб, наприклад вищих навчальних закладів розрізняють постійний та перемінний склад. Кожен із штатних і позаштатних працівників юридичної особи виконує тільки свої функціональні обов’язки. Проте може проявляти розумну ініціативу поза межами своїх обов’язків.

Результати діяльності кожного із фізичних осіб впливають на загальні результати діяльності юридичної особи, як і загальні результати діяльності юридичної особи – на індивідуальне становище співробітників. Ці категорії є взаємопов’язаними і визначають престиж як самої юридичної особи так і причасність до неї. Професіоналізм працівників чи службовців впливає на загальні результати діяльності юридичної особи та її ділову репутацію;


  • речевий компонент який складають наявне на праві власності майно, майнові права та обов’язки, що відображається на балансі юридичної особи. Зазвичай це проявляється у активах і пасивах юридичної особи. Активи бувають матеріальні і нематеріальні (майнові права інтелектуальної власності, права вимог). Виділяються основні та зворотні фонди. Деякі з фондів наділяються сугубо певним імперативним правовим режимом. Так фонд заробітної плати не можна витрачати на інші потреби. Виходячи з майнового аспекту, останнім часом в праві поширюється концепція, що підприємство можна розглядати не лише як суб’єкта права, а й як об’єкт права. Так, ч. 3 ст. 191 ЦК України вказує, що підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Висвітлення цього аспекту в праві важливо, передусім, для того, щоб забезпечити законодавчу можливість для підприємства бути об’єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. Це й зроблено, до речі, у ч. 4 ст. 191 ЦК України.

Статутні документи, підтверджуючи єдність юридичної особи, закріплюють її структуру, цілі діяльності, компетенцію органів, регламентацію відносин усередині організації тощо;


Каталог: docs
docs -> «Соціальна педагогіка»
docs -> Таблиця за творами української літератури
docs -> Програма харків 014 Порядок роботи конференції листопада 2014 р
docs -> Фахове видання
docs -> Актуальні проблеми психології : Психологія навчання
docs -> Л.І. Міщик доктор педагогічних наук, професор
docs -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності
docs -> Романенко Людмили Іванівни «гігієнічна оцінка антимікробної дії композитів з наночастками срібла»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   136   137   138   139   140   141   142   143   ...   327


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка