«Братський рух»



Сторінка4/4
Дата конвертації26.03.2020
Розмір51,5 Kb.
1   2   3   4
2-й чол. голос: «Йоаким, скандалізований тими прикладами упадку церковної дисципліни, які він бачив наоколо себе, прийшов в ентузіазм від високого настрою і благородних плянів львівських братчиків… Йому прийшла гадка, що оперта на таких чистих християнських принціпах братська громада може послужити знарядєм церковної реформи, контрольним апаратом церкви… Він поручає і дає право брацтву виступати проти всякого противного закону Христовому і всякий непорядок з церкви усувати.»

Диктор: - Формою контролю за церковним життям стало для братств право ставропігії, від грецького слова «stavropigion» – «поставлення хреста», оскільки за цим правом вони підпорядковувалися Вселенському патріархові і могли вказувати клірикам на їхні помилки згідно патріарших приписів. У такий спосіб патріарх Йоаким, підтримавши, за попереднім узгодженням з Константинопольським патріархом, існуючу тут систему братств, надзвичайно посприяв оновленню і розвитку православної Церкви в Україні. З одного боку це пришвидшило діяльність того українського духовенства, яке бажало підпасти під руку Папи Римського, з іншого – ще більше посилило самі братства, які не дали у майбутньому уніатським ідеям активно поширюватися серед українства. А школи, шпиталі, академії, друкарні, фінансова і соціальна допомога, яку братства надавали тільки православним, випродукували нові стосунки довіри між українцями, сприяли їхній національній самоідентифікації й створили нову українську православну культуру зі своїми піснями і псалмами, полемічною, історичною і просвітницькою літературою, шкільним театром і мандрівними дяками, які навчали дітей по селах і містечках.

Значного авторитету братському руху надав вступ до Київського братства гетьмана Війська Запорозького Петра Конашевича-Сагайдачного із усім Запорозьким кошем. Саме Сагайдачний почав розбудову основ майбутнього устрою Гетьманщини і, користуючись перебуванням в Україні Єрусалимського патріарха Феофана, відновив православну ієрархію у 1620році. Митрополитом було обрано Йова Борецького, у минулому діяльного члена Львівського братства, а на єпископські посади були призначені найосвіченіші діячі української Церкви і культури. І вже на помісному Соборі 1621 р. митрополит Йов Борецький і православні владики, звертаючись до всіх українців, як до спадкоємців давньоруських християнських традицій, чітко дали зрозуміти, що національна українська ідея не запанує у колективній свідомості без створення національної православної Церкви за активного включення у цей процес православних братств.



1-й чол. голос: «Братський рух».

2-й чол. голос: - Українське радіо.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка