Батьківські збори



Скачати 70,49 Kb.
Дата конвертації24.03.2020
Розмір70,49 Kb.

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ

ТЕМА: «ВИХОВАННЯ ЛЮБОВ’Ю»

Мета: розкрити сутність поняття «батьківська любов», ознайомити, на які типи поділяється батьківська любов; уточнити значення цього почуття у формуванні дитячої особистості; ровивати бажання виховувати дітей у гармонії, душевному спокої і рівновазі; бажання прививати дитині щедрість, чуйність, повагу до старших, увагу до рідних, близьких і всіх оточуючих людей.
ХІД ЗБОРІВ

Батьківська любов… Важко переоцінити значення цього почуття у вихованні людини. Без любові неможливий контакт між великими і маленькими, без любові неможливо прищепити людині, що росте, сердечну щедрість, чуйність, увагу до людей. І саме їй присвячена тема наших батьківських зборів. Передусім я б хотіла роздати вам насінинку, яку прошу потримати до кінця зборів. Пропоную також запалити свічку. Тепло від неї буде настроювати вас на щось приємне і хороше, зігріваючи не ваше тіло, а ваші душі.

Поки запалюється свічка, я розкажу вам притчу.

(ВІДЕОКЛІП «ДУША»)


ПРИТЧА

Десь у далекому зоряному безкінечному просторі Всесвіту жила-була душа. Вона була весела і безтурботна, радісна і щаслива. Душа насолоджувалась свободою. Милувалась сяянням зірок, слухала їх веселий щебет. Вона любила, звісивши ніжки, погойдатись на Місяці, спостерігати за парадом планет, зустрічатись із зірками і мило щебетати з ними про все на світі. Одного разу вона пролітала над Землею і її увагу привернув ледь помітний відблиск вогню у маленькому віконці. Душа підлетіла ближче і побачила запалену свічку і руки, складені у німій молитві. І тут її осінило – цей вогник горить для неї! Це її чекають там, на Землі. І полетіла душа до Бога. І сказала: «Господи, я бачила вогник у вікні. Я думаю, що там чекають і кличуть мене.»

Господь погодився: «Лети, цей вогник вибрав тебе!», - і відпустив душу. В цей самий час на Землі зародилось життя. Душа знайшла своє тіло. Вона з гордістю відкрила двері і зайшла в цей світ. В сім’ї з’явилася довгочікувакана дитина. Бог передав нам у руки безцінний дар, тому бережімо своє найрідніше, найясніше, найяскравіше і найкраще в світі золоте сонечко.

І засвітило сонечко на небосхилі нашого життя. І було б воно таким веселим і безтурботним, якби не ми, дорослі. Адже саме ми почали затьмарювати його своїми негативними емоціями. На його ясні промінчики лягли жах, ненависть, байдужість, зневіра, невдача, печаль, недовіра, зло, невдоволення. І посіріло наше сонечко , воно зігнулося під вантажем нестерпних переживань. Воно втратило свій блиск , втратило своє справжнє обличчя. І тільки в наших силах зробити так , щоб сонечко знову засяяло . Як ви думаєте , що для цього треба зробити? Звісно. замінити всі негативні емоції на прямопротилежні . І найголовніше , що врятує нас і наших дітей - це любов, любов і ще раз любов.

Що таке батьківська любов? Це почуття, яке мати і батько вкладають у свою дитину протягом усього їхнього життя. Адже недарма ми, батьки, часто кажемо своїй дитині: "Для мене ти завжди будеш дитиною!" Але в кожній родині ця любов по-різному розуміється, як дітьми, так і батьками. Так, насправді, якою повинна бути справжня батьківська любов по відношенню до дітей?

Психологи вже давно довели, що досвід дитини, отриманий нею у відносинах з батьками. Є фундаментальним для всього її подальшого життя. Для дитини життєво необхідно, щоб батьки її любили. Без їжі фізичної вона не в змозі вижити, без любові і прийняття вона не зможе стати повноцінною особистістю. Батьки несуть відповідальність за той досвід, який дитина отримає в сім’ї. Ось чому батьківська любов є дуже значущою цінністю і для батьків. І для дітей. Але саме в силу того, що вона така важлива, дуже важко змиритися з її відсутністю або недоліком як дітям, так і батькам. Це може призвести до серйозних спотворень: агресію чи байдужість по відношенню до власних дітей батьки видають за любов, а діти приймають цю підставу за чисту монету, як ніби це і є справжня батьківська любов, а потвм переносять цей досвід у своє життя.

Умовно вчені-психологи поділють любов на декілька типів:

1. Любов—гармонія. Якісними ознаками таких стосунків є віра батьків у можливості, перспективи своєї дитини, підтримка її захоплень, сприяння розвитку її здібностей, тактовна участь у її справах. Водночас батьки ставляться до дитини цілком тверезо, бачать її недоліки, допомагають долати їх, зосереджуватися на проблемах саморозвитку і самореалізації. Усе це створює дитині атмосферу психологічного комфорту, відкриває можливості для виявлення її ініціативи, сприяє їй в об'єктивній самооцінці.

2. Любов—марнославство. Вражені марнославством батьки проявляють непомірні амбіції щодо можливостей, перспектив своєї дитини, часто ставлять перед нею непосильні завдання, незважаючи на вікові та індивідуальні особливості і можливості, форсують її працездатність, розвиток здібностей. За непідтвердженості своїх сподівань розчаровуються в дитині, створюючи відповідний психологічний тип стосунків, який нерідко травмує дитину на все життя.

3. Любов—конфлікт. Таким взаєминам батьків і дітей властиві спалахи й охолодження любові, істеричність. Ініціюють їх переважно одинокі матері. Як правило, вони травмують, руйнують психіку дитини, зумовлюють різкі перепади її емоційного стану, нестриманість, вразливість до несприятливих зовнішніх впливів.

4. Любов—пристрасть. Такі стосунки характеризують ставлення батьків до своєї дитини як до найдосконалішої істоти, прагнення бути поруч із нею завжди і всюди, некритичне оцінювання її поведінки. Дитина стає ідолм, якому сліпо поклоняються, не бачачи в ній ніяких недоліків, не ставлячи до дитини ніяких вимог, виконуючи будь-яку її забаганку. Як недохват любові, так і надлишок її тягне за собою ряд тих факторів, які можуть перешкодити дитині в подальшому житті. Коли дитині все дозволено, а саме так деякі батьки виявляють свою любов, вона стає егоїстичною, в світі для неї нікого не існує. Така дитина ставить себе вище навіть своїх батьків, і ставиться до них як до чарівної палички, яка виконує всі її бажання. Ці діти – «маленькі божки», які вдало для себе маніпулюють батьками, дуже часто тиснучи на їх жалість і закочуючи істерики. Але чарівна паличка в один прекрасний момент може втратити свою силу і тоді почнеться щось страшне. Такі діти не мають друзів. Їм в житті дуже важко буде влаштуватися. Багато хто шукає підтримки в поганих компаніях, де оточуючим наплювати егоїст ти чи ні. Ось тоді батьки починають ставити питання "а чому", "а з-за чого, адже ми ж все йому, все для нього". А проблема лише в самих батьках.

Діти це не каша, яку маслом не зіпсуєш. У вихованні повинно бути чітко визначені як рамки любові, так і строгості, як ласки, так і вимогливості. Але головне потрібно відчувати, коли дитині потрібна допомога, а коли потрібна вимогливість. І ми повинні першими їй прийти на допомогу і дати пораду чи навпаки розставити все по місцях і вимагати пояснень.

Секрет виховання повноцінних дітей полягає в тому, щоб випромінювати безперервний потік любові і схвалення. Поясніть своїй дитині, що ніщо з коли-небудь зробленого нею не може привести до втрати любові до неї – ні Божої любові, ні вашої. Як і божа любов, ваша любов до дитини повинна бути безумновою. Найдорогоцінніший подарунок, який ви можете зробити для своєї дитини – вселити в неї абсолютну переконаність в тому що ви любите її всім серцем, беззастережно, незалежно від того, що вона робить і що з нею відбувається.

На початку зборів я вам роздала зернятка. Дістаньте їх зараз, будь ласка. Ці зернятка нагадують мені народження і зростання наших дітей. Подібно до цього насіння, з наших дітей виростають культурні або дикорослі рослини.

І саме в наших з вами руках - виросте з цієї зернинки прекрасна квітка чи колючий самотній кактус. І як з цим зернятком, яке хтось затиснув з силою в руках так, що воно розсипалося, а хтось взагалі поклав у кишеню і загубив, чи навіть розжував і проковтнув, ось так і ми чинимо зі своїми дітьми. Або проявляємо повну байдужість до них, забувши на деякий час, або періодично згадуємо про них, дістаємо на світ Божий і давай виховувати, затискаючи так, що дитині навіть ні дихнути, ні продихнути, ламаючи, розтрощуючи, а то і з’їдаючи її. Не допустіть цього у вашому відношенні до власної кровиночки. Тільки у ваших силах утримати свою дитину цілою і неушкодженою, виростити з неї повноцінну ОСОБИСТІСТЬ.

Материнство і батьківська любов, нероздільні поняття, як для дітей, так і для дорослих людей. Недолюблені і перелюблені діти виростають у дорослих з нездоровою психікою, підірваним здоров'ям і спотвореним поглядом на життя. «Полюби ближнього свого, ЯК САМОГО СЕБЕ». Велика фраза. Нелегко звичайно, життя інше. Але якщо цією фразою жити, все вийде, не відразу звичайно, але обов'язково вийде.


Подібно полум'ю свічки, кожній людині відведено свій час, своя довжина дороги. Ми не в силах перервати горіння свічки, в наших силах лише підтримати яскраве і тепле дихання вогню, допомогти вберегти його від вітру, щоб не згасло воно, і змогло прогоріти рівно стільки, скільки відведено йому Богом.
Бажаю вам удачі у вихованні дітей Любов'ю і нехай у ваших сім’ях панує тільки любов-гармонія.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка