Авм рі ші ш семен гончаренко, Юрій мальований



Скачати 144,21 Kb.
Сторінка1/5
Дата конвертації23.03.2020
Розмір144,21 Kb.
  1   2   3   4   5


ШЛЯХ ОСВІТИ

2

авм рі

ші

Ш

Семен  ГОНЧАРЕНКО,  Юрій  МАЛЬОВАНИЙ

Гуманізація

 

і  гуманітаризація освіти



У

же  15  років  у  вітчизняній  педагогічній  пресі,  на  наукових  і 

науково-практичних конференціях,  нарадах,  у навчальних за­

кладах жваво обговорюються проблеми гуманізації і гуманіта­

ризації освіти.  Проблеми ці далеко не нові  в педагогічній науці й 

практиці.  Більше  того,  вони  притаманні  їм  одвічно,  бо  освіта  й 

виховання людей, чому служить педагогіка, є гуманними й гумані­

стичними за своєю суттю.  Нагадаємо,  що гуманізм — термін, який 

в перекладі з латині означає людський, людяний,  тобто визнання 

цінності людини як особистості,  в тому числі її права на вільний 

розвиток і прояв своїх здібностей.

На різних етапах розвитку вітчизняної школи значення гуман­

них і  гуманістичних начал у її діяльності  було різним.  Зокрема,  в 

радянський період гуманний зміст освіти поступово вихолощувався, 

цінність загальнолюдських принципів применшувалася, проголошу­

вані на словах високі цілі виховання комуністичної особистості на 

ділі зводилися в основному до формування однодумців і виконавців. 

Вивчення шкільних предметів дедалі більше підпорядковувалося пе­

редаванню однакової для всіх суми знань. І хоча в програмах стави­

лася мета інтелектуального розвитку учнів, формування в них нау­

кової картини світу й діалектико-матеріалістичного світогляду, ви­

ховання їх як особистостей, на практиці не створювалися необхідні 

для цього умови: через перевантаження програм, 

їх

 уніфікованість 

мало хто з учителів міг успішно поєднувати «швидкісне» передаван­

ня одноманітних знань з розв’язанням завдань індивідуального ви­

ховання і розвитку школярів.

Традиційна система навчання передбачала виконання певних ви­

мог і нормативів, прагнучи вдлинути на особистість через колектив, 

недооцінювала її свободу як важливу умову самовираження в на­

вчанні й творчості, ігнорувала істотну роль характеру міжособистіс- 

них стосунків між учасниками навчально-виховного процесу. В ре­

зультаті  в  школі,  яка  таким  способом  прагнула  реалізувати  ідею 

всебічного розвитку особистості, часто серед невстигаючих виявля­

лися обдаровані чи навіть талановиті діти.

На жаль,  і сьогодні здатність до самостійної творчої діяльності 

учня не стала критерієм його освіченості. Учитель суворо покарає 

вихованця за невивчену теорему або вірш. Але його мало хвилює, 

чи хотілося учневі  прочитати додатковий  матеріал  з  цієї теми,  чи 

має він власний погляд на проблему, яка обговорюється на уроці, і 

чи може його обґрунтувати або відстояти. Прикро, коли учень одер­

жує незадовільну оцінку лише тому, що розв’язав задачу по-своєму, 

«не тим способом», не так, як хотів чи як показував учитель.

Нині  в  процесі розбудови української системи  освіти  створю­

ються передумови для докорінної зміни ситуації. Закон України «Про 

освіту» проголосив як один з найважливіших факторів цієї розбудо­

ви гуманізацію і гуманітаризацію всього життя навчальних закладів, 

повернення їх до людини — до дитини, яка навчається, до підлітка, 

старшого школяра, студента.

Гуманізація і гуманітаризація освіти передбачають «олюднення» 

не лише атмосфери шкільного життя, а й процесів навчання та ви­

ОСВІТА  -  

XXI  СТОЛІТТЯ

ховання,  що  вимагає  істотних 

змін як характеру відносин між 

учителем і учнями, організації на­

вчально-виховного процесу, так 

і змісту навчання й виховання.

З  практичною  реалізацією 

ідей гуманізації і гуманітаризації 

ми пов’язуємо сьогодні свої спо­

дівання  на  успіх  розбудови  ук­

раїнської школи. Гуманітаризація 

і гуманізація освіти — це не чер­

гова данина педагогічній моді, не 

заклики до бездумного копіюван­

ня моделі зарубіжної школи. Де­

фіцит гуманності й гуманітарності 

породжує бездуховність освіти й 

школи, є джерелом технократич­

них  установок  у  мисленні,  що 

нерідко спричинюють глобальні 

проблеми сучасності. Гуманізація 

і гуманітаризація мають страте­

гічне  значення для  розвитку не 

лише освіти, а й усього суспіль­

ства, що, на жаль, ще не до кінця 

усвідомили і сприйняли педаго­

ги та громадськість.

У світовій  освітній  практиці 

в останні десятиріччя виявилися 

дві протилежні й водночас нероз­

ривно пов’язані між собою тен­

денції. З одного боку, роль осві­

ти  в  життєдіяльності  народів, 

країн, індивіда неухильно зростає; 

з другого — спостерігається кри­

за освіти і її структур, досить ча­

сто зумовлена дефіцитом перед­

усім фінансового забезпечення. Це 

характерно для відсталих і слаб- 

корозвинених країн. Частково така 

складова  кризи  спостерігається 

нині  і  в  Україні.  Бюджетні  ви­

трати на освіту стали в нас одни­

ми  з  найнижчих  у  світі.  Проте 

криза  —  не  завжди  наслідок 

фінансової  нестачі,  нерідко 

вона —  результат  нерозуміння 

ролі  освіти,  значення  її в  гума­

ністично орієнтованому соціаль­

ному прогресі. В більшості захід­

них країн, а також у Японії кри­

за проявляється як неадекватність 

рівня,  характеру,  спрямування 

освіти постіндустріальному век­

тору  цивілізаційного  розвитку. 

Саме тому в усьому світі так гост­

ро дискутуються проблеми пере­

будови освіти, її змісту, соціаль­

ного смислу й інституціональних 

структур.





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка