Активний туризм як засіб виховання екологічної свідомості



Скачати 30,85 Kb.
Дата конвертації26.03.2019
Розмір30,85 Kb.
ЕКОМУЗЕЇ ТА ЗЕЛЕНІ МАРШРУТИ ЯК ІНСТИТУЦІЇ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ ТА ВИХОВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ: ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ
Костриця М. М., кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії

Житомирський державний технологічний університет,

голова Житомирської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги
Трансформації в економічній діяльності та свідомості людей незалежно від місця їхнього проживання мають відповідати принципам збалансованого розвитку. При цьому постійно відбувається пошук нових інституційних форм поєднання економічних, екологічних та соціальних інтересів у процесі життєдіяльності.

У зв’язку з бурхливим розвитком туризму в Україні та світі в цілому Всесвітня туристична організація у 2004 р. дала означення поняттю збалансованого (стійкого, сталого) розвитку туризму (Sustainable Development of Tourism). Згідно з рекомендаціями СОТ такий розвиток має:



  • забезпечувати оптимальне використання природних ресурсів, які є ключовим елементом розвитку туризму, підтримувати важливі екологічні процеси, сприяти збереженню природної спадщини та біорізноманіття;

  • поважати соціально-культурну автентичність приймаючої сторони у туризмі, зберігати її майно, матеріальні цінності, сприяти міжкультурному взаєморозумінню і толерантності;

  • стимулювати ефективну життєдіяльність, довгострокову економічну активність, забезпечувати одержання належним чином розподілених вигід всіма зацікавленими сторонами, включаючи зайнятість, прибутки та соціальні послуги місцевому населенню, сприяти зменшенню бідності [1].

Відповідаючи на виклики сучасності, європейська туристична практика активно впроваджує в життя екомузеї та зелені маршрути як інституції збалансованого розвитку регіонів.

Екомузеї – це мережа розміщених на околиці об’єктів, які створюють «живу» колекцію культурних і природних цінностей регіону та доробок його жителів. Екомузеї експонують автентичність місця через презентацію його природно-культурних ресурсів і діяльність його мешканців у поєднанні з промоцією, освітою і розвитком регіону, створюючи можливість інтеграції людей та партнерств. Екомузей є низовим починанням, що спирається на локальну мудрість і органічне знання регіону, місцеву історію і традиції та узгоджує вимоги охорони довкілля з економічними потребами жителів.

Перші екомузеї було створено у Франції на початку 70-х років 20 століття у Ле-Крезо (Le Creusot) та Гранд-Ланд (Grande Lande). Набули поширення вони також у Швеції наприклад, Фальбигден-Атраделен (Falbygden-Ätradalen), Польщі, зокрема екомузей «Три Культури» у Лутовисках (Lutowiskach), екомузей Ланцкорона (Lanckorona) [2]. На пострадянському просторі з 1997 р. функціонує Карагандинський екологічний музей [3] у Казахстані та з 2002 р. – Виштинецький еколого-історичний музей [4] у Калінінградській області Російської Федерації.

Основними складовими екомузеїв є:

1. Інформаційний центр, відповідальний за координацію, розвиток, промоцію, формування туристичного продукту, а також здійснення науково-дослідної, видавницької, екологічної та документарної діяльності.

2. Набір принад (експонатів, об’єктів), які визначають характер і винятковість місця, становлять суть екомузею.

3. Майстерні і демонстрації, що створюють «живу» презентацію спадщини, під час яких місцеві майстри демонструють виробничий і творчий процес.

4. Мережа промаркованих шляхів і стежок, що забезпечують комунікацію між об’єктами (пропонують переважно немоторизовані форми пересування, тобто піші, велосипедні, кінні, водні маршрути тощо).

5. Регулярні та одиничні заходи, події, фестивалі, організовані з метою промоції та ознайомлення гостей з місцевими звичаями і традиціями.

Таким чином, екомузеї, що спираються на місцеву природну і культурну спадщину, створюють і розвивають на основі локального партнерства, вони сприяють зміцненню місцевої самовизначеності та активізації громади регіону і пропонують на ринок збалансований турпродукт.

Зелені маршрути (Greenways) – це багатофункціональні маршрути для пересування немоторизованими транспортними засобами, що пролягають вздовж природних коридорів, історичних торгових шляхів, річок, залізниць тощо. Ці маршрути координуються місцевими громадами з метою мотивації до збалансованого розвитку та пропаганди здорового способу життя. Зелені маршрути є основою для місцевих ініціатив соціального характеру і проектів, пов’язаних з охороною природи і ландшафтів, збереженням культурної спадщини, екологічним туризмом і транспортом, що не забруднює довкілля. Зелені маршрути рівною мірою відповідають потребам і місцевих громад, і відвідувачів (туристів), одночасно сприяючи розвитку місцевої економіки [5].

Колискою зелених маршрутів є США, в яких вони розвиваються ще з 50-х років 20 століття. На сучасному етапі Greenways у цій країні – це понад 18 тисяч кілометрів маршрутів, сотні громадських організацій, що розвивають їх на національному, регіональному і місцевому рівнях.

Програма зелених маршрутів під назвою «Зелені маршрути в Центральній та Східній Європі» (CEG) є ініціативою Асоціації «Екологічне партнерство для збалансованого розвитку» (Environmental Partnership for Sustainable Development), учасниками якої є партнери з Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Білорусі.

До міжнародної мережі зелених маршрутів CEG належать:



  • Бурштиновий Шлях Будапешт–Краків (Польща, Словаччина, Угорщина) і на перспективу Краків–Гданьськ, з локальною петлею Нова Гута–Длубня у районі Нова Гута, Краків);

  • Краків–Моравія–Відень (Польща, Чехія, Австрія) і Брно–Відень;

  • Зелений Ровер у Східних Карпатах (Польща, Словаччина, Україна);

  • Шлях річки Одр (Польща);

  • Північне намисто (Польща);

  • Шлях лелек у Підлясьє (Польща);

  • Прага–Відень (Чехія, Австрія) і Шлях спадщини у Ліхтенштейні;

  • Моравські винні стежки (Південна Моравія, Чехія);

  • Мінеральна вода, Сосни та Ялинки, Золотий шлях (Румунія);

  • Стежка Миру Паннонії (Сербія, Хорватія).

Активно розробляє і впроваджує зелені маршрути в Білорусі громадське об’єднання «Агро і Екотуризм» [6].

Основними цілями програми CEG є розвиток проектів зелених маршрутів, що об’єднують в собі охорону культурної спадщини з поліпшенням стану навколишнього середовища, спрямовані на збалансований (стійкий) розвиток та підвищення життєвого рівня в містах і селах; побудова партнерських взаємовідносин між організаціями громадського, комерційного та державного секторів для організаційної, методичної й фінансової підтримки проектів та ініціатив, що відповідають концепції зелених маршрутів.

Найголовніше, що об’єднує екомузеї та зелені шляхи, – це місцеві та регіональні ініціативи, що їх пропонують і втілюють громадські організації за підтримки владних структур і бізнесу, які спрямовані на збалансований розвиток регіонів. В результаті партнерських дій формується екологічна свідомість не тільки всередині територіальних громад, а й у сторонніх споживачів (відвідувачів, туристів) послуг таких структур.

На жаль, на сьогоднішній день такі ініціативи поки що не знайшли своєї практичної реалізації в Україні. Однак, з огляду на багатий внутрішній ресурсний потенціал та напрацьований закордонний досвід, українські громадські організації незабаром втілюватимуть у життя проекти з розвитку екомузеїв та зелених шляхів. При цьому більшої ефективності можна буде досягти, об’єднуючи зусилля громадських організацій природоохоронного та туристсько-спортивного спрямувань. Але, крім громадських ініціатив, які часто стикаються з фінансовими проблемами та нерозумінням серед владних структур, концепція екомузеїв і зелених шляхів має бути втілена у Стратегії національної екологічної політики та Національному плані дій з охорони довкілля.


Література:
1. New WTO definition on Sustainable Tourism [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.world-tourism.org/sustainable/ebulletin/
nov2004eng.htm#2

2. Наследие и экомузеи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.greenways.by/index.php?content&id=34&lang=ru

3. http://www.ecomuseum.kz/

4. http://www.wystynez.ru/



5. Что такое Зеленые маршруты? [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.greenways.by/index.php?content&id=29&lang=ru

6. http://www.greenways.by/
Каталог: wp-content -> uploads -> 2016
2016 -> Робоча програма дисципліни Мета дисципліни
2016 -> Програма вступного іспиту третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти для здобуття наукового ступеня доктор філософії
2016 -> Загальні засади мовної комунікації
2016 -> Рішення про внесення відповідних змін до навчальних програм для 4-го класу наказ мон україни №1495 від
2016 -> Психологія діяльності та навчального менеджменту
2016 -> Тема бесіди: «Любіть свою Україну»
2016 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням
2016 -> Самостійна навчальна діяльність та її види


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка