«Активізація пізнавальної діяльності на уроках хімії»



Скачати 221,61 Kb.
Дата конвертації25.03.2020
Розмір221,61 Kb.
ТипУрок

Доповідь на тему

« Активізація пізнавальної діяльності на уроках хімії»

Підготувала :

Вчитель хімії ЗОШ І-ІІ ступеня с. Підріччя

Федорук Р.В

1. Вступ. Основні нормативні документи вчителя хімії.



Учень повинен переростати вчителя, а вчитель - пишатись ним. Ось умова, за якої освіта набуває навчального та розвивального характеру. Головна мета розвивального навчання-навчити учнів самостійно вчитися,вільно орієнтуватися у величезному потоці інформації,що сьогодні одержують наші учні,відокремлювати головне,логічно й послідовно викладати свої думки;працювати творчо,об’єктивно оцінювати свою роботу та роботу товаришів. В теперішній час важливу роль відіграє активізація навчальної діяльності учнів ,виховання у них потягу до безперервного удосконалення набутих знань і формування умінь самостійно поновлювати свої знання , застосовувати їх на практиці.
Як активізувати процес навчання хімії , як навчити учнів самостійно працювати над собою , поповнювати свої знання ?
Найголовніше – творчо підходити до викладання хімії . Будувати уроки і позакласні заходи так , щоб вони навчали школярів учитися , щоб учні вчилися самостійно здобувати знання. Вчитель має виступати не в ролі передавача інформації учням , а бути їх керівником в процесі пізнання. Щоб цього досягти , треба максимально активізувати навчальну діяльність учнів , збудити в них потяг до свідомого оволодіння знаннями. Важливими шляхами , які забезпечують успішне засвоєння учнями основ хімії є використання активних методів навчання, правильна організація самостійної роботи учнів на уроці проблемний метод навчання , дослідницький підхід до явищ, ефективне використання хімічного експерименту, інших засобів наочності і різного роду задач , використання сучасних технічних засобів навчання, змістовна організація позакласної роботи з хімії , об’єктивне тематичне оцінювання досягнень учнів і інше. Використання цих завдань у великій мірі залежить від вчителя хімії, від його підготовки і проведення уроків.
Звичайно, вчителю хімії необхідно досконало знати предмет , теоретичні основи хімічної науки. І не просто тільки пам’ятати наукові положення,закони, але й бачити в хімії основне,головні смислові опори в шкільному курсі хімії, логічні зв’язки в тому чи іншому розділі, темі. Слід бути добре обізнаним з основних положень педагогіки , психології , наукової організації , логіки , досвідом кращих учителів. Треба також добре знати можливості учнів класу , їх рівня підготовки та здатності до навчання.
Дуже важливо бути ґрунтовно обізнаним із нормативними документами,основні з яких:
-Програма
-Правила техніки безпеки для кабінетів хімії
-Положення про кабінет хімії.
-Єдині вимоги до усного і письмового мовлення учнів та про ведення письмових робіт і перевірки зошитів.
-Планування та облік роботи загальноосвітньої школи.
-Положення про методичну роботу.
-Положення про тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів.
-Положення про державну підсумкову атестацію учнів загальноосвітніх шкіл.
Інструктивно-нормативні документи - основа роботи вчителя. Без їх знання він працюватиме стихійно. Всі інструктивно-нормативні документи підлягають безумовному й неухильному виконанню.
Не менш важливо оволодіти відповідною педагогічною технологією. Треба вміти володіти своїми емоціями, настроєм,мімікою обличчя, вміти надати обличчю потрібного виразу, голосу-відповідної інтонації, бачити весь клас в цілому і кожного учня зокрема; необхідно вміти одночасно розповідати і слідкувати за увагою кожного учня, слухати відповідь одного школяра і контролювати діяльність всього класу, говорити і писати одночасно і т.д. Необхідно також бути добрим організатором , вміти встановлювати належний контакт з дітьми і налагодити робочу дисципліну.
Щоб вплинути на учнів, треба знати їх психологію, рівень фізичних та інтелектуальних можливостей , особливості сприймання , пам’яті , уваги. У цьому вчителю може допомогти цілеспрямоване спостереження , яке рекомендується сучасною педагогікою проводити за такими параметрами :
1. Громадська і трудова діяльність.
2. Моральна вихованість.
3. Ставлення до навчання.
4. Культурний кругозір.
5. Інтереси і нахили.
6. Навики навчально-пізнавальної діяльності.
6.1 Вміння виділяти головне в навчальному матеріалі.
6.2 Вміння планувати навчальну діяльність .
6.3 Вміння (в темпі класу ) читати і писати.
6.4 Вміння здійснювати самоконтроль у навчальн ій діяльності.
7. Воля, наполегливість у навчанні.
8. Стан здоров’я, працездатність
9. Виховний вплив у сім’ї.
10.Виховний вплив колективу класу.
11.З яких предметів слабо йде навчання.
Крім цілеспрямованого педагогічного спостереження, з метою вивчення школярів проводяться бесіди, анкетування учнів та їх батьків,аналіз творчих робіт, вивчення відповідних документів. Маючи інформацію про окремих учнів, можна вивчити колектив того чи іншого класу. Такі узагальнені дані про клас вчителю вкрай необхідні для того , щоб вирішити , яким методом - словесним, наочним чи практичним, творчим чи репродуктивним надати перевагу при виборі оптимального варіанту уроку.

2. Активізація пізнавальної діяльності учнів під час вивчення навчального матеріалу.


. Яким би не був великим стаж педагогічної роботи вчителя, добрий урок неможливий без належної підготовки до нього. Насамперед , навчальний матеріал має бути чітко спланований. Обов’язковими для вчителя є календарний і поурочний плани. Календарне планування здійснюється по семестрах. На його основі складається план на кожний урок , який є робочим документом вчителя.
Успіх уроку починається з календарного планування. Адже ним якраз визначається обсяг навчального матеріалу на кожний урок. Якщо обсяг визначено невдало , неоптимально, урок не може бути ефективним . Оптимальним буде такий обсяг матеріалу , який посильний для вивчення в класі з даним рівнем підготовки учнів. При цьому під «вивченням» розуміється усвідомлення та логічне осмислення учнями навчального матеріалу, а не механічне «проходження теми» , що ґрунтується на заученні тексту підручника.
Від обсягу навчального матеріалу залежить вибір типу і завдань уроку. Так, для матеріалу великого об’єму і складності оптимальним буде урок засвоєння нових знань, для нескладного і малого за об’ємом - комбінований урок. Однак між метою і змістом уроку прямий зв’язок : не тільки обсяг матеріалу може визначати мету і тип уроку, але й поставлена мета може визначати певний об’єм матеріалу на урок. Якщо ставиться мета на уроках засвоєння нових знань дати певну суму знань,то обсяг матеріалу тут більший , ніж на уроках,де основною є розвиваюча мета. Коли ж планується узагальнити і систематизувати вивчене, то об’єм навчального матеріалу буде ще більшими.
Визначаючи обсяг навчального матеріалу на урок , треба в загальних рисах змоделювати його в своїй уяві : тип уроку , форми роботи , методи , діяльність учнів і її характер, закріплення вивченого і ін. Це дасть змогу визначити , скільки часу потрібно для вивчення теми, і визначити оптимальний варіант уроку.
Знаючи навчальні можливості учнів (рівень мислення, темп роботи , наявність опорних знань) не важко передбачати дії учнів,варіанти можливих відповідей. Без такого прогнозування не можна добре спланувати урок. Виходячи з рівня підготовленості учнів, особливостей теми, вчитель передбачає і свої дії ( форми організацій роботи, методи, прийоми, засоби ). Прогнозування дії вчителя і прогнозування дії учнів взаємопов’язані . Якраз вони й лежать у основі моделювання уроку. Модель уроку остаточно конкретизується в поурочному плані. В ньому рекомендується визначити тему і мету уроку, організацію, методи і прийоми його проведення, види навчальної роботи учнів, матеріали і завдання для вправ, засоби навчання, організацію повторення, закріплення, перевірки знань, домашнє завдання, зв’язок навчання з вихованням. Поурочний план – це творча лабораторія вчителя, і тому не обов’язково всі поурочні плани складати за єдиною схемою. При викладанні у кількох паралельних класах з різною підготовкою учнів в поурочному плані визначається, в разі потреби, кілька варіантів робіт з учнями.
Прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів під час засвоєння навчального матеріалу досить різноманітні, але в основі усіх їх лежить збудження навчальної діяльності учнів.
Будь-яка форма викладу навчального матеріалу криє в собі можливості, за допомогою яких навчання можна зробити активним процесом , залучити учнів до більш або менш інтенсивної самостійної розумової роботи.
Активізація навчальної діяльності учнів сприяє дотримання таких вимог до викладу навчального матеріалу:
1). Чітка постановка мети викладу і завдань перед учнями. Ясність і чіткість мети, конкретність завдань мобілізує увагу учнів, а увага активізує мислення.
2). Послідовність, логічна цільність викладу. Використання унаочнення, ТЗН, хімічного експерименту.
3). Емоційність викладу навчального матеріалу , диференційований підхід до учнів, врахування їх індивідуальних особливостей.
4). Проблемність навчання, тобто постановка запитань і завдань у процесі подачі матеріалу, побудова гіпотез і розв’язання їх через аналіз суперечностей.
Істотну роль під час подачі навчального матеріалу відіграє манера викладу - вміння вчителя в потрібний момент помовчати, сказати не все, залишити щось, щоб додумали самі учні, не поспішати із зіставленнями і висновками. Думка учнів у деяких випадках повинна ніби випереджувати виклад вчителя , а в окремих випадках і доповнювати.
Велику роль у активізації навчальної діяльності учнів відіграє правильний вибір типу і відповідної структури уроку.
Згідно концепції оптимізації немає ні добрих, ні поганих типів уроків, а є вдалий (оптимальний) чи невдалий (неоптимальний) їх вибір.

3. Вплив різних видів контролю та тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів на активізацію їх навчальної діяльності .


Контроль результатів засвоєння знань, умінь та навичок учнів є важливою дидактичною ланкою навчального процесу .Він виконує різні функції , насамперед - навчальну , виховну і розвивальну.
Навчальна функція контролю полягає у сприянні навчальних дій школярів на досягнення вищих результатів засвоєння знань та їх корекції.
Щодо виховання контроль привчає до системності навчальної праці , розвиває почуття відповідальності , виховує наполегливість і цілеспрямованість.
Розвивальна функція контролю в тому , що виконання різноманітних завдань і вправ під час контролю сприяє розвитку мислення учнів, навчає порівнювати й виділяти головне, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки , активізує навчальну діяльність.
Форми конролю у процесі навчання хімії в сучасній школі залишаються попередніми:
А) За способами організації - індивідуальний, груповий і фронтальний контроль;
В) За способами надходження інформації від учнів до вчителя - усний , письмовий , експериментальний і програмовий контроль.
Види контролю залишаються також не зміненими: попередній , поточний , тематичний , підсумковий. Обов’язковими видами оцінювання навчальних досягнень учнів є тематичне оцінювання за 12- бальною системою. Попередній і поточний контроль відіграють допоміжну роль, виконуючи діагностичну , заохочувальну і стимулюючу функції , сприяють активізації навчальної діяльності учнів .
Обов’язковим і основним є тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів , що в значній мірі стимулює активізацію навчання учнів. Його результати відображаються у класному журналі в окремій колонці. Тематичному оцінюванню підлягають основні результати вивчення теми. Їх визначає вчитель на підставі навчальної програми й ознайомлює з ними учнів на самому початку вивчення теми , щоб це було орієнтиром у процесі роботи над темою , підвищувало активізацію навчальної діяльності учнів.
Якщо тема велика за обсягом то навчальний матеріал такої теми слід поділити на дві частини і провести дві або три проміжні атестації.
Учитель повинен повідомити учнів про тематику й кількість обов’язкових робіт з тематичного оцінювання і про питання , що виносяться на атестацію, та ознайомлювати їх з орієнтовними завданнями , проводячи заздалегідь відповідні тренувальні вправи. Під час тематичної контрольної роботи перевіряються та оцінюються не лише ті поняття й уміння ,які вперше трапляються під час вивчення даної теми, а й ті , що вивчалися раніше і вже мають бути засвоєні, але які органічно поєднані з навчальним матеріалом даної теми.
Для проведення тематичної атестації навчальних досягнень учнів розробляються певні завдання. Їх на свій розсуд може вибирати вчитель з опублікованих дидактичних матеріалів ,а може й сам складати , враховуючи, що завдання повинні:
1) Відповідати вимогам ,вказаним у навчальній програмі;
2) Бути якомога повнішими;
3) Бути посильними для більшості учнів
Найбільш придатним засобом об’єктивного контролю навчальних досягнень учнів вважається тестування.
Тест є системою завдань зростаючої складності , які містять елементи знань і вмінь з даної теми. Відповідно до складності завдань визначається максимальна кількість умовних балів , яку учень може одержати за правильне рішення даного завдання.
Потім набрану кожним учнем загальну кількість умовних балів за виконання роботи вчитель переводить в оцінку за 12-бальною шкалою, користуючись складеною таблицею перерахунку.
Однак можуть бути й інші форми проведення тематичної атестації : за індивідуальними картками, збірником вправ і задач , дидактичним матеріалом тощо.
Завдання можуть формуватись не тільки в тестовій , але й у звичайній традиційній формі.
Наприклад , при тематичному оцінюванні навчальних досягнень учнів з теми: «Основні класи неорганічних сполук» зміст завдань з вільною відповіддю одного з варіантів може бути такий:
1. З наведених нижче речовин виписати формули оксигеновмісних кислот:
Н2SO4 ; Na OH ; HCL ; H 2CO 3 ; Ba ( OH ) 2 ; H 3 PO 4 ; CuO ; HNO3 ; Fe (OH ) 3 ; Na 2 O ; SiO2 ; MgO ; H 2 SO 3 і назвати їх . Написати формули оксидів , які відповідають цим кислотам і назвати їх.
2. Написати формулу і назву будь-якого основного оксиду. Скласти рівняння реакції , яка доводить , що даний оксид - основний.
3. Написати хімічні рівняння таких перетворень:
P - P 2 O5 - H 3 PO4 - Na 3 PO 4

4. Виписати формули речовин , що утворюють генетичний ряд кальцію, із такого переліку речовин: Mg ; NaOH ; CaSO 4 ; SO2 ; H 3 PO 4 ; Ca ; HNO3 ; H 2 O ; Be; CaO ; Cl 2 ; Са(ОН)2 . Скласти схему взаємозв’язку членів генетичного ряду і назвати їх.


5. Який об’єм водню може витіснити із хлоридної кислоти , взятої в надлишку 0,4 моль цинку?
Роботи мають бути перевірені вчителем до наступного уроку , поки учні не втратили інтересу до його результатів. На наступному уроці треба зробити аналіз даної перевірочної роботи . Разом з оцінюванням знань учнів з даної теми вчитель визначає типові помилки, пояснює їх разом з учнями і організовує роботу над помилками. Отже, тематичне оцінювання дає можливість не лише виявляти рівень навчальних досягнень кожного учня -початковий , середній , достатній і високий , а й з’ясувати напрям індивідуальної корекції їх знань. Тематичне оцінювання є дійовим стимулом підвищення рівня знань і вмінь учнів, активізації їх навчальної діяльності.

4. Активізація пізнавальної діяльності учнів під час їх роботи з підручниками


Активізація пізнавальної діяльності учнів стимулює пізнавальний інтерес до предмета, що вивчається , виховує свідоме ставлення до навчання , розвиває самостійність, активність учня, сприяє формуванню професійних інтересів.
Знання - лише засіб розвитку мислення. Розум розвивається в процесі діяльності. Тому все, що стимулює активну розумову діяльність, створює умови для цієї діяльності (проблемні ситуації, захопленість, інтерес, усвідомлення потрібності того,що вивчається), безпосередньо відповідає процесу розвитку мислення.
Значення підручника в процесі викладання хімії величезне, хоч робота учнів з ним на уроках хімії не може бути основним навчальним методом. Проте при збільшенні віку учнів і вдосконалення їх пізнавальних здібностей роль самостійної роботи з книгою зростає, але і в старших класах вона не може бути основною.
Хімія - це наука про речовини , їх властивості та перетворення. Природньо , що учні , вивчаючи хімію , повинні ознайомлюватися з виучуваними речовинами , спостерігати їх , проводити з ними досліди.
Яка роль підручника на уроці хімії ?
Спостереження учнями об’єктів або явищ вимагає керівництва , бо інакше вони не побачать того , що треба , їх пізнавальна робота не буде цілеспрямованою. Слід звернути увагу на найістотніше у виучуваному предметі або явищі , чим воно відрізняється від інших або схоже з ними. Таке керівництво учитель може здійснювати як усно , так і за допомогою письмових інструкцій чи підручника.
Учні раціонально використовують підручник як посібник , наприклад, під час роботи з роздавальним матеріалом , проведенням лабораторних дослідів і практичних робіт , при виконанні вправ і задач . Підручник своєю методичною побудовою , добором і розташуванням матеріалу , відповідними таблицями , схемами, ілюстраціями , запитаннями і задачами допомагає учням побачити закономірності ,зробити потрібні узагальнення ,оцінити свої знання.
Самостійна робота з підручником - не самоціль , не тільки засіб , що має виховне значення і спрямований на вироблення в учнів навичок роботи. Головне в тому , що цілеспрямоване самостійне читання активізує думку учня ,залишає глибокий слід в його пам’яті. Знання, набуті під час читання , звичайно відрізняються великою міцністю.
При роботі з книгою всі учні більш-менш рівномірно включаються в пізнавальний процес. Кожен учень в міру своїх сил шукає відповіді на поставлені запитання ,не чекає чужих висновків ,а напружує вольові зусилля для відшукання власних . Поєднання читання із записами в зошиті основного з теми сприяє доброму запам’ятовуванню . Знання ще більш поглиблюються при наступній короткій бесіді .
Підручник широко застосовується для повторення, зіставлення вивчених речовин, узагальнення і поглиблення знань.
Поряд з іншими навчальними посібниками і джерелами підручник використовують учні як довідник для того, щоб знайти константи ,цифровий матеріал, формули тощо при розв’язуванні розрахункових задач , складанні формул і хімічних рівнянь. Запитання , задачі і вправи , вміщені у підручнику , виконують важливі дидактичні функції ,вони допомагають вчителеві організувати і спрямувати самостійну роботу учнів на уроці і поза уроком. Отже , використовуючи книгу на уроці хімії, не слід переоцінювати її значення, не перетворювати її в основне джерело знань.
При вивченні хімії з метою активізації пізнавальної діяльності учнів доцільно використовувати на уроці такі основні види самостійної роботи учнів з підручником:
1. Самостійне вивчення деяких тем навчального матеріалу за текстом підручника
З метою набуття початкових відомостей.
2. Використання схем, малюнків, діаграм та інших графічних матеріалів підручника під час пояснення вчителя або при самостійному ознайомленні учнів з навчальним матеріалом.
3. Читання статей підручника з метою повторення і закріплення раніше вивченого матеріалу .
4. Зіставлення , систематизація і узагальнення фактичного матеріалу.
5. Читання інструкції і вказівок під час виконання лабораторних робіт.
6. Пошуки шляхів розв’язання теоретичних і експериментальних завдань.
7. Використання підручника як довідника для знаходження констант, хімічних знаків ,
Формул цифрових даних тощо при розв’язуванні розрахункових задач ,складанні формул і хімічних рівнянь .
В окремих випадках замість підручника на уроках доцільно використовувати навчальні посібники , збірники задач і вправ , довідники , брошури , журнали та ін.
Учні повинні добре знати свій підручник . На початку навчального року , а також у міру потреби ,учитель ознайомлює їх із загальною побудовою підручника, коротко роз’яснює його роль ; звертає увагу на зміст , показує , як ним користуватися ,щоб знати потрібні розділи ,теми і таблиці , опис лабораторних дослідів і практичних робіт ,дізнатися про окремі прийомі поводження з речовинами ,хімічним посудом , приладами та ін.
При роботі з книгою , в тому числі і з підручником , учнів потрібно вчити певної системи в читанні . Насамперед потрібна цілеспрямованість : для чого читати , про що дізнатися , як найкраще досягти наміченої мети. «Читати,- писав К.Д.Ушинський ,-це ще нічого не означає : що читати і як розуміти читане – ось у чому головне».
Цілеспрямованість при самостійному читанні учнів досягається постановкою перед учнями мети і завданнь . Без цього читання є безпредметне і втрачає своє пізнавальне значення. Мета і конкретні форми завдань учителя можуть бути най різноманітніші, і залежать вони як від вікових особливостей учнів ,так і від дидактичних завдань.

У 7, 8, 9 класах дають завдання прочитати статтю з підручника і прочитати статтю з підручника і приготувати за нею усну розповідь або учитель ставить кілька запитань (записує їх на дошці чи диктує) ,а учням пропонує знайти в підручнику (вказує відповідний параграф чи статтю ) відповіді на ці запитання або скласти план певної статті підручника і ін.


Раціонально використана на уроці самостійна робота учнів з підручником сприяє активізації їх навчальної діяльності, міцнішому засвоєнню програмового матеріалу.

5. Роль вправ і задач для активізації учнів в процесі вивчення хімії


В процесі викладання хімії велика роль належить вправам і задачам ; вони виконують важливі дидактичні функції. Розв’язування задач і вправ сприяє закріпленню, поглибленню і конкретизації знань, умінь і навичок учнів, наближає викладання хімії до життя, виробництва, активізує пізнавальну діяльність учнів. Задачі розвивають в учнів навички і вміння застосовувати в тій чи іншій формі набутті знання. Розрахункові задачі допомагають формувати в учнів кількісні уявлення про хімічні процеси і сприймати хімію як точну науку.


При вивченні хімії в школі використовують задачі і вправи за змістом – якісні і кількісні ; за способом їх виконання – усні, письмові, експериментальні і графічні. Практикуються також задачі змішаного типу.
Про значення і застосування на уроках хімії експериментальних задач розглянуто вище.
Найекономнішим за часом видом самостійної роботи учнів вправи і задачі, які найбільше використовуються у 8, 9 класах. Усні задачі і вправи найчастіше мають тренувальний характер і вони даються або в процесі вивчення матеріалу, або безпосередньо після пояснення теми .
Наприклад , після того як учні 7 класу ознайомились з поняттями про масу атомів і відносну атомну масу , доцільно дати вправу типу : порівняти у скільки разів маса атома Купруму більша від маси атома Оксигену , а маса атома Оксигену від маси атома Сульфуру. Після пояснення теми можна запропонувати учням розв’язати усно таку задачу : Обчислити відносну атомну масу Магнію , якщо відомо , його атом має у півтора рази більшу масу ніж атом Оксигену.
Після ознайомлення учнів із законом збереження маси речовин доцільно для закріплення й усвідомлення його суті дати , наприклад, такі вправи :
А) Яка сумарна маса кисню і ртуті , добутих під час розкладу 10 г меркурій (11) оксиду?
Б) При сполученні 65 г цинку з киснем добуто 81 г цинк оксиду.Скільки грамів кисню вступило в реакцію?
Задачі добирають прості, які не потребують складних математичних розрахунків, щоб математичні обчислення не заступали собою хімічного змісту.
Особливо великий пізнавальний ефект дають експериментальні задачі, які демонструє вчитель, а учні розв язують усно. Наприклад, при вивчені теми « Електролітична дисоціація » доцільно провести такий демонстраційний дослід: У посудину приладу для перевірки електропровідності розчинів налити розчину барій гідроксиду і добавляти з бюретки краплинами розчин сульфатної кислоти. Поступово лампочка починає світити дедалі слабше, потім гасне. При подальшому добавленні сульфатної кислоти лампочка знов починає світити. Учитель запитує, які процеси відбуваються у посудині з розчином. Чому ці процеси впливають на яскравість світіння лампочки ? В процесі з ‘ясування цих питань учні конкретизують свої уявлення про електроліти, вони активізують свою пізнавальну діяльність.
Письмові задачі і вправи мають перевагу перед усними насамперед в тому, що вчитель має можливість відразу виявляти тих, хто не працює, і вжити заходів, щоб працювали всі.
З метою тренування у виробленні навичок складання хімічних формул і рівнянь, а також для обліку знань учнів доцільно застосувати своєрідну форму самостійної роботи учнів – « хімічний диктант » . Суть цієї роботи в тому, що учні фронтально виконують письмову роботу під диктовку вчителя.
Особливістю хімічного диктанту є те, що учні не повторюють у письмовому вигляді слів вчителя , а пишуть їх значення відповідно до хімічної мови. Наприклад, учитель диктує назви речовин, а учні пишуть їх формули, або навпаки, учитель читає формули, а учні пишуть назви відповідних речовин.
До диктанту можна включати рівняння реакцій. Цей методичний засіб для активізації навчання учнів доцільно застосовувати у 8,9 класах, де тренувальні вправи мають велике значення.
Диктант забирає не більше 5 хв. Після його закінчення можна запропонувати одному з учнів прочитати вголос свою роботу. Інші учні слідкують і перевіряють свої записи. Помилки обговорюють колективно і тут же виправляють.
Якщо диктант призначений для перевірки знань, учні пишуть його на окремих аркушах або в зошитах для контрольних робіт. Після закінчення диктанту учні негайно здають роботи вчителеві, який перевіряє їх після уроку і виставляє оцінки.
Складніші письмові задачі і вправи, які застосовують в старших класах, учні виконують як фронтально, так і індивідуально.
При викладанні хімії для активізації навчання учнів, формування їх практичних навичок і вмінь широко використовуються розрахункові задачі. Вони мають велике значення у виробничій діяльності людей. З їх допомогою можна показати безпосередній зв ‘язок хімії з математикою та іншими предметами.
З метою залучення всіх учнів класу до активної роботи при розв’язуванні розрахункової задачі , читається вголос текст задачі , повторяється її зміст , записується коротка умова задачі (дано і знайти ), робиться її аналіз і колективно з усіма учнями складається алгоритм її розв’язання . Методом бесіди до роботи залучається якомога більше учнів, зясовується ,чи всі учні зрозуміли хід розв’язання задачі .
Великого значення слід надавати зясуванню хімічного змісту задачі . Не слід поспішати з розрахунками; спочатку треба вникнути в хімічну суть задачі, перевірити правильність написання формул речовин , рівнянь, коефіцієнтів , подумки зіставити числові дані задачі, спробувати орієнтовно уявити відповідь і лише тоді розпочати письмове розв’язання .
Активізують навчальну роботу учнів і графічні задачі і вправи , які даються як на уроках , так і на домашні завдання.

6. Домашні завдання та їх вплив на активізацію вивчення учнями хімії.


Домашні завдання органічно пов’язані з класною роботою і становлять її продовження , тому проблема активізації навчальної діяльності учнів при вивченні хімії стосується і домашніх завдань. Одним з найбільших недоліків навчальної роботи є перевантаження учнів домашніми завданнями. Це перевантаження викликаэться не тільки обсягом завдання , скільки неправильною його методикою.
Домашня робота - це теж самостійна робота. І щоб зберегти в учнів стійкий інтерес до виконання домашньої роботи , слід вселяти в них упевненість у тому, що робота їм по силах, і давати можливість переконатися в цьому під час перевірки. Усі домашні задачі перевіряю різними способами:
1. Заздалегідь пишу на дошці правильний розвязок (якщо тип задачі новий ) , і на уроці учні звіряють його зі своїм.
2. Сильний учень на перерві (або на початку уроку ) записує розв’язок на дошці.
3. Хтось з учнів (по черзі або за бажанням ) виконує завдання вдома на окремих аркушах, які після перевірки вчителем перед уроком вивішується в куточку «Вчись учитися» (в кожному класі)
4. Вибірково збираю зошити для перевірки.
5. Перевіряю наявність робочих зошитів.
Часто пропоную нестандартні форми виконання домашнього завдання:
- Скласти хімічну казку або запропонувати цікаві питання для програми «Що? Де? Коли?»
- Спробувати скласти оду речовині , наприклад водню , воді , кухонній солі тощо.
Домашні завдання на кожному уроці пропоную з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. Більшість учнів одержують завдання середньої складності, аналогічні класним роботам.
Учні, які цікавляться хімією, одержують ускладнені завдання дослідницького характеру, що значно допомагає вчителеві в проведенні уроків з цікавими повідомленнями, з якими виступають шість-сім учнів. Ці уроки я проводжу наприкінці вивчення теми.
Установлено, що людина запам’ ятовує 90% інформації, якщо осягнула її самостійно; 50% - якщо бачить її; 10% - якщо чує. Тому вивчення нового матеріалу методом чи то еврестичної бесіди, чи то шкільної лекції-діалогу або самостійної роботи завжди проводжу, складаючи схеми- конспекти вивченого. Ось наприклад , конспект-схема уроку з теми « Відносна густина газів »:
CO2 H2

н.у.


224мл 224 мл
N ( CO2 )= N ( H2 ) – за законом Авогадро.
Для повторення навчального матеріалу, вивченого на протязі теми, семестру або за рік застосовувається така форма домашні завдань, як учнівські реферати.
Рефератна робота вимагає певних навичок самостійної роботи, вміння систематизувати і викладати зібраний матеріал, тому вона посильна тільки учням старших класів, але основи її слід закладати раніше.
Для підготовки рефератів вчитель дае 2 – 3 теми, одну з яких учні готують як
обов ‘язкове домашне завдання, визначається певний термін.
Учитель обумовлює обсяг і примірний план повідомлення, а також вказує потрібну літературу. Повідомлення повинно бути усним, можна користуватися лише коротким записом плану. Для повідомлення за темою да.ться не більше 10 хв. Усі учні слухають, роблять помітки для запитання, поправок, доповнень.
Після повідомлення учні ставлять доповідачеві запитання. Коли пропущено щось важливе або викладено неясно, запитання задає вчитель.
Потім доповідь обговорюють. Учитель коротко рецензує повідомлення, уточнює окремі положення і оцінює доповідача, а також відповіді учнів, які активно і змістовно виступали доповіді.
Проте цим методичним прийомом зловживати не слід: він вимагає великої домашньої підготовки; часте застосування рефератів знижує активність учнів.
Великий інтерес і активність учнів викликають такі домашні завдання як колекціонування вивчених речовин і виробів з них, виготовлення приладів і лабораторного обладнання, проведення домашнх дослідів.
Вміло підібрані учням домашні завдання активізують їх навчальну діяльність, сприяють успішному засвоєнню ними програмового матеріалу з хімії.
7. Роль позакласної роботи у розвитку в учнів інтересу до вивчення хімії.
Правильно організована позакласна робота сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів, які цікавляться хімією.
Успіх позакласної роботи з хімії залежить від багатьох умов. Нацважливішим з них є дві :задоволення творчих потреб учнів і цілеспрямованість в їх роботі.
Організовуючи позакласну роботу, вчитель прагне забезпечити максимальну самостійність учнів. Цю роботу слід проводити з певною метою, наприклад, поглиблення знань учнів, зміцнення навчальної бази кабінету, підготовка виставки, проведення хімічного вечора і ін.
З різноманітних форм позакласної роботи з хімії велику роль у активізації пізнавальної діяльності відіграє проведення хімічного гуртка і факультативних занять або курсів за виробом.
При проведенні належної позакласної роботи в значній мірі задовольняються запити і прагнення учнів у поглибленні знань з хімії. Це сприяє кращому засвоєнню програмового матеріалу, прививає учням інтерес до вивчення хімії.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка