71 Вісник Запорізького національного університету №1, 2010



Скачати 138,08 Kb.
Сторінка1/15
Дата конвертації23.03.2020
Розмір138,08 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


71

 

Вісник Запорізького національного університету    



 №1, 2010 

мала батьківщина – це місце, де можна жити в гармонії з собою. Однак, таке повернення утруднене тим, 

що  повертається  жінка  вже  не  в  той  самий 

locus

,  що  його  виплекала  в  уяві,  а  в  художній  простір,  що 

піддався видозміні. Вирішальним моментом у такому сприйнятті виявляється смерть батьків, з відходом 

у  небуття  яких  галактика  Любимівки  втрачає  поезію,  яку  мала  досі:  “Ось  вона,  батьківська  хата,  фата-

моргана на твоєму край-небі, тут вони, сонячні люди, пишуть тобі листа...” [3, 256]. 

І  тільки  приїзд  у  Любимівку  з  донькою  дає  змогу  сподіватися  на  повернення  гармонії:  “  ...Самотою  на 

батьківському  обійсті  сонця  ранкові  й  вечірні  зустрічаючи,  Турівна,  сама  собі  в  тому  не  зізнаючись, 

намагається повернути час, у якому жила у цілковитій гармонії з Любимівкою...” [3, 273], “Страх самоти 

полишив  її,  хата  перестала  бути  очужілою”  [3,  274].  Інакше  кажучи,  блукання  світами  героїні-Турівни 

асоціюється  з  якимось  мороком,  бездуховним  існуванням  у  надто  жорстких  умовах,  тоді  як  топос 

Любимівки – це є концентрований образ повнокровного життя. 

Отже,  історія  в  романі  Л. Голоти  “Епізодична  пам’ять”  тільки  в  моменти,  коли  вона  описується 

хронікально, має однозначний характер. Описи ж сконцентрованого художнього простору родини та села 

Любимівки,  напроти,  включають  разом  з  суто  історичними  алюзіями  елементи  поетичної  ідилії, 

міфологізації, химерного видива. Причому сторінки, де історична хроніка превалює над художньою, – це 

зображення світу, що лежить поза рідним селом нараторки, а ось історія, пропущена через філософське 

та  поетичне  сприйняття,  –  це  якраз  події,  що  відображаються  в  топосі  степового  села.  Тому, 

підсумовуючи, можна сказати, що історія зовнішня, глобальна накладена в романі на історію локальну, і 

саме остання найбільш вдається авторці, адже “сухий” перелік фактів тут стає максимально наочним. У 

тексті  показуються  всі  жорсткі  пертурбації,  що  їм  піддавалася  сільська  цивілізація  на  протязі  ХХ 

століття,  але  остаточний  висновок  все  ж  оптимістичний:  повернення  героїні  в  батьківську  хату 

символізує спробу відродження колишньої гармонії. Тим самим поетичне минуле і гірке сучасне мають – 

у  рецепції  авторки  –  породити  гармонійне  майбутнє,  де  традиції  українського  села  отримають  новий 

імпульс розвитку. 



ЛІТЕРАТУРА 

1.

 



Бахтин М. Формы времени и хронотопа в романе. / М. Бахтин //Бахтин М.М. Вопросы литературы 

и эстетики. – М.: Художественная литература, 1975. – С. 234-407. 

2.

 

Якубовська М. Упійманий час / Якубовська М. // Літературна Україна. – 2008. – 4 березня. – С. 6. 



3.

 

Голота Л. Епізодична пам’ять: Роман / Л.Голота. – К.: Факт, 2007. – 288 с. 



4.

 

Лубківський Р. Невичерпні потенції української культури / Р. Лубківський. // Літературна Україна. 



– 2008. – 13 березня. – С. 1-2. 

5.

 



Андрусяк С. Вогонь нашої пам’яті: Історична проза в контексті сьогодення / Андрусяк С. // Київ. – 

1990. – № 1. – С. 125-127. 

6.

 

Пахаренко В. Нарис української поетики / В. Пахаренко // Українська мова та література. – 1997. – 



№ 25. – С. 70-75. 

 УДК 821. 161. 2: 82 – 193. 3 





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка