№7 (50) /07/2016 Освіта та розвиток обдарованої особистості



Скачати 96,18 Kb.
Сторінка6/8
Дата конвертації24.03.2020
Розмір96,18 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8
20

№ 7 (50) /07/2016

Освіта та розвиток обдарованої особистості

передбачають:  обізнаність  щодо  екологічної  пробле-

матики,  усвідомлення  екологічних  проблем  місцевого 

рангу, наявність досвіду розв’язання екологічних проб- 

лем  (інформаційно-досвідна  складова);  місце  еколо-

гічних  цінностей  в  ієрархії  особистісних,  характер 

ставлення до природи (мотиваційно-ціннісна складо-

ва), екологічно безпечна поведінка та діяльність у про-

фесійній та побутовій сферах (діяльнісно-поведінкова 

складова); готовність приймати рішення і діяти у до-

вкіллі з мінімальною шкодою для нього, відповідаль-

ність за екологічні наслідки власної діяльності [5].

У структурі екологічної компетентності майбутніх 

учителів  біології  Ю.  Шапран  виокремлює  мотива-

ційно-ціннісний  (комплекс  потреб,  мотивів,  інтересів, 

ціннісних орієнтацій, спрямованість на реалізацію еко-

логічно спрямованих професійних здібностей); когні-

тивно-діяльнісний (комплекс екологічних знань, умінь і 

навичок, практична готовність до здійснення екологіч-

но доцільної діяльності) й  особистісно-рефлексивний 

(комплекс  важливих  для  екологічної  діяльності  осо-

бистісних якостей – співробітництво, гуманізм, відпо-

відальність, комунікативність, емпатійність, оптимізм, 

емоційна стійкість, рефлексія тощо) компоненти [11]. 

Вивчення літератури з проблеми екологічної ком-

петентності дозволило встановити, що науковці виді-

ляють три компоненти екологічної компетентності, за 

допомогою яких можливо формувати в учнів у загаль-

ноосвітніх  навчальних  закладах  на  уроках  біології 

можна формувати в учнів, зокрема: 1) особистісний, 

2) когнітивний, 3) діяльнісний.



Особистісний  компонент  спрямовано  на  усві-

домлення себе частиною природи через формування 

екопсихологічної свідомості. Він забезпечує усвідом-

лення необхідності ведення здорового способу жит-

тя  та  його  ролі  для  саморозвитку  та  самореалізації 

особистості,  сприяє  формуванню  особистісної  ком-

петентності  учнів,  а  також  забезпечує  усвідомлення 

учнями сутності людини, норм її поведінки.



Когнітивний  компонент  є  основою  екологічного 

світогляду і виражається у світосприйнятті, світовід-

чутті та світорозумінні людини.

Діяльнісний  компонент  забезпечує  опануван-

ня  учнем  світоглядних  знань  у  процесі  формування 

природничо-наукової картини світу на базі наукових 

знань  про  природу,  що  є  основою  для  формування 

екологічної компетентності школярів [2]. 

Отже, аналіз попередніх досліджень надає можли-

вість виокремити спільні тенденції щодо просування 

наукової думки у напрямі визначення структури еко-

логічної компетентності та готовності до її розвитку. 

Майже всі дослідження позиціонують екологічну ком-

петентність як інтегральне багатовимірне утворення,  

що  функціонує  на  засадах  єдності  мотиваційного, 

когнітивного та операційного компонентів.

Необхідно зазначити, що за умов значного пожвав-

лення  дослідницького  інтересу  до  проблем  екологічної 

компетентності, структури готовності майбутніх учите-

лів до розвитку екологічної компетентності в учнів не ви-

роблено, оскільки окремі її аспекти вивчено недостатньо. 

Погоджуємося  з  О.  Черніковою,  яка  вважає,  що 

екологічні  знання  –  це  розвинені  уявлення  про  дов-

кілля, місце людини в ньому, її залежність від стану 

живої  та  неживої  природи.  Зміст  екологічних  знань 

передбачає: наявність уявлень про: методи аналізу і 

моделювання екологічних процесів; наслідки антро-

погенного  впливу  на  біосферу;  планування  заходів 

щодо  її  охорони;  екологічні  принципи  раціонально-

го ставлення до природи; цілі й завдання екологічної 

освіти; програми, підручники та навчальні посібники. 

Зазначене узагальнює знання з біології в цілому і ме-

тодики викладання біології зокрема [9]. 

Таким чином, матеріали теоретичного аналізу до-

водять складність та багатоаспектність поняття «готов-

ності майбутніх учителів біології до розвитку екологіч-

ної  компетентності»  учнів.  Оскільки  вказане  поняття 

є  цілісною  динамічною  якістю  студента,  то  на  нашу 

думку,  воно  передбачає  функціонування  аксіологічно-

мотиваційного,  знаннєво-інформаційного  та  техно-

логічно-рефлексивного  компонентів.  Основу  аксіоло-

гічно-мотиваційного  компонента  становлять:  потреба 

студентів у здійсненні екологічної діяльності, усвідом-

лене відповідальне ставлення до збереження довкілля 

тощо.  Складовими  знаннєво-інформаційного  компо-

нента  є  обізнаність  щодо  екологічної  проблематики, 

глибокі та різнобічні знання студентів з дисциплін об-

раного  фаху,  педагогіки,  психології,  конкретної  мето-

дики навчання тощо. Провідними методичними вмін-

нями, що характеризують технологічно-рефлексивний 

компонент досліджуваної особистісної якості студента-

біолога, є володіння методами та прийомами розвитку 

екологічної компетентності учнів основної школи.

На думку О. Рудої, екологічні знання є професійно 

необхідними, тому що вони формують у студентів нау- 

ковий  світогляд,  сприяють  правильному  розумінню 

процесів і природних явищ, закономірностей функціо- 

нування  живих  організмів,  їхніх  угруповань  та  біо-

сфери в цілому як глобальної екологічної системи, що 

стимулюють  розвиток  інтересу  до  їхнього  пізнання 

та турботу про охорону довкілля. У загально науко-

вому  тлумаченні  екологічні  знання  виражають  уза-

гальнений досвід людства, що містить факти, прин-

ципи, ідеї, поняття, закони, гіпотези, теорії, висновки.  

В  особистісному  розумінні  екологічні  знання  є  час-

тиною  досвіду  особистості,  що  охоплює  відомості 

про певні явища чи процеси та ставлення людини до 

них  [3].  Тому  ми  вважаємо,  що  доцільно  виокреми-

ти знаннєво-інформаційного компонента «готовності 

майбутніх  учителів  біології  до  розвитку  екологічної 

компетентності» в учнів основної школи.

Компетентність  інтегрує  внутрішні  та  зовнішні 

компоненти поведінки, відображаючи не лише знання 

про те, як діяти, а й конкретні вміння застосовувати ці 

знання у певній ситуації. Формування компетентності 

орієнтує на вироблення власних моделей поведінки в 

різних ситуаціях, їхню авторську апробацію, а також 

адаптацію до ціннісних орієнтацій особистості. 

Цілком слушною, на нашу думку, є думка О. Чер-

нікової стосовно того, що екологічна компетентність 






Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка