№7 (50) /07/2016 Освіта та розвиток обдарованої особистості



Сторінка5/8
Дата конвертації24.03.2020
Розмір54 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8
19

НАУКА – ПРАКТИцІ

Ю. Шапран, С. Шмалєй та ін.), не існує загальноприйня-

того  визначення  структури  екологічної  компетентності, 

як і поняття «готовність майбутніх учителів біології до 

розвитку екологічної компетентності» в учнів зокрема.

Метою пропонованої статті є визначення сутності 

структурних компонентів готовності до розвитку еко-

логічної компетентності учнів основної школи як ці-

лісної динамічної якості особистості та виокремлення

 

рівнів її сформованості у майбутніх учителів біології. 



У  контексті  дослідження  змісту,  форм  і  методів 

підготовки  майбутніх  учителів  біології  до  розвитку 

екологічної  компетентності  актуальною  є  проблема 

визначення структурних компонентів цього складно-

го інтегративного утворення. Огляд наукової літера-

тури з проблеми дослідження підтверджує різнопла-

новість підходів до трактування змісту та структури 

як  «екологічної  компетентності»,  так  і  «готовності 

майбутніх  учителів  біології  до  розвитку  екологічної 

компетентності» в учнів основної школи.

Формування екологічної компетентності студентів 

ВНЗ є неперервним процесом їх постійного залучення 

до екологічної діяльності за допомогою отримання до-

свіду участі у практичних справах збереження та по-

кращення стану навколишнього середовища, розвит-

ку екологічно значущих особистісних якостей, серед 

яких: гуманність, емпатійність, бережливість на осно-

ві використання технологій активного навчання [12].

Як наголошує Ю. Шапран, особливу роль у фор-

муванні  екологічної  компетентності  відіграють  пе-

дагогічні  університети.  Вони  створюють  необхідні 

умови  для  формування  стійкої  екологічної  позиції, 

усвідомлення  власної  причетності  до  екологічних 

проблем, урахування в професійній, суспільній і побу-

товій сферах наслідків впливу на довкілля. Учитель-

практик має значні можливості щодо формування ана-

логічних компетентностей у своїх вихованців [10]. Це 

також стосується й майбутніх учителів біології. 

Комплекс  понять  «готовність  майбутніх  учите-

лів  біології  до  розвитку  екологічної  компетентності 

учнів»  уважаємо  інтегративною  динамічною  якістю 

особистості, що проявляється у:

 • налаштованості  студентів  на  розвиток  еколо-

гічної компетентності учнів;

 • усвідомленні студентами мотивів і потреб у цій 

діяльності;

 • наявності  глибоких  та  різнобічних  предмет-

них знань з дисциплін обраного фаху та екологічних, 

психолого-педагогічних,  соціально-екологічних,  ме-

тодичних знань, умінь та навичок стосовно розвитку 

екологічної компетентності учнів основної школи.

У  визначенні  поняття  «структура»  існують  роз-

біжності. Необхідно зазначити, що більшість науков-

ців  визнають,  що  структура  містить  не  лише  схему 

взаєморозташування, впорядкованості елементів сис-

теми, а й ці елементи [1]. 

У структурі екологічного світогляду майбутнього 

вчителя важливими стають когнітивнийаксіологічний 

та  праксеологічний  компоненти.  На  основі  визначе-

них структурних компонентів екологічного світогляду  

майбутнього вчителя обґрунтовано його типи, що по-

стають показниками сформованості знань, поглядів і 

переконань у майбутніх учителів на взає-модію лю-

дини та природи: антропоцентричний, ситуативний, 



екоцентричний.  Вони  відрізняються  за  поглядами 

особистості на місце в природі, її ставлення до еколо-

гічних проблем та їх розв’язання [4].

Структурно  «екологічна  компетентність»,  вклю-

чаючи знання та вміння, емоції та цінності, практич-

ну діяльність і поведінку, майже тотожна «екологічній 

культурі особистості». Тому для розуміння проблеми 

важливо  з’ясувати  співвідношення  цих  понять.  По-

няття  «екологічна  культура»  може  застосовуватись 

не лише для характеристики окремої особистості, а й 

стосовно  окремих  груп  людей,  суспільства  в  цілому, 

що завжди потребує відповідного уточнення. Поняття 

«компетентність» одразу має особистісне спрямування 

і не застосовується для характеристики суспільства [6].

У контексті дослідження інтерес викликає розроб- 

лена А. Хрипуновою детальна структура екологічної 

компетентності  майбутніх  інженерів  –  фахівців  ци-

вільного захисту, що синтезує такі компоненти:



 • мотиваційно-особистісний  –  передбачає  спря-

мованість студентів на здійснення екологічно-орієнто-

ваної діяльності та вимагає сформованості сукупності 

професійно й особистісно значущих якостей (гуманіз-

му,  громадянськості,  відповідальності,  вимогливості, 

принциповості, ініціативності, толерантності), зацікав-

леності проблемами збереження природного довкілля, 

усвідомлення значущості екологічної компетентності, 

мотивації самоосвіти, самовдосконалення тощо;

 • когнітивний  –  сформованість  системи  загаль-

но-технічних та спеціальних екологічних знань (про 

ефективний  моніторинг  екологічного  стану  навко-

лишнього середовища, механізми негативного впливу 

на довкілля промислових підприємств тощо);

 • діяльнісний – сформованість комплексу регулятив-

них, проектувальних, організаційно-виконавських умінь;



 • рефлексивний – здатність до осмислення, аналізу, 

самоаналізу, самооцінки й корекції власної діяльності [8].

Так, М. Хроленко визначає такі компоненти еколо-

гічної свідомості студентів: пізнавально-емоційний, ін-

телектуальний, діяльнісно-поведінковий та компонент 

спрямованості. Пізнавально-емоційний компонент, на 

нашу думку, містить основні пізнавальні процеси (від-

чуття,  сприйняття,  пам’ять,  мислення,  уявлення),  за 

допомогою яких студенти збагачують власні знання та 

емоційно-вольову сферу. Інтелектуальна складова – це 

комплекс теоретичних положень, отриманих на основі 

зібраної та переробленої інформації про взаємодію сус-

пільства і природи. Компонент спрямованості містить 

систему цінностей, ідеалів, установок, стереотипів, ці-

лей та мотивів, що визначають загальну стратегію еколо-

гічної діяльності й поведінки. Діяльнісно-поведінкова  

складова  відображає  програму  дій  щодо  реалізації  

попередніх компонентів [7]. 

Відповідно  до  структури  екологічної  компе-

тентності  у  дослідженні  Л.  Титаренко  визначено 

критерії сформованості цієї якості у студентів, що  


1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка