3 issn 18178510 Іноземні мови №3/2011 (67)



Сторінка4/25
Дата конвертації24.03.2020
Розмір0,79 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25
Фонетичні знання

 – це знання про:

ƒ

фонетичну сторону мовлення: фонеми та їх артику'



ляційно'акустичні характеристики; основні моди'

фікації звуків у потоці мовлення; фонетичну орга'



Н. Ф. Бориско

Київський національний лінгвістичний університет

Методика формування

іншомовної фонетичної компетенції

1

 В Загальноєвропейських Рекомендаціях (ЗЄР) фонетична компетенція має назву фонологічної, до складу якої вклю'



чаються також орфографічна і орфоепічна компетенції.

Види мовленнєвої

діяльності

Рецепція:

слухання

(і частково читання)



Продукція:

говоріння, читання

вголос 

(і частково

письмо)

Сегментний

рівень

(звуковий)

рецептивні

слуховимовні

навички


репродуктивні

слуховимовні

навички

Супрасегментний

рівень

(інтонаційний)

рецептивні

інтонаційні

навички


репродуктивні

інтонаційні

навички



ISSN 18178510 

Іноземні мови №3/2011 (67)

4

нізацію слів (складу, словесного наголосу); інтонацію

та її основні компоненти (мелодику, ритм, паузацію,

наголос, темп, гучність і тембр);

ƒ

транскрипцію або інші умовні символи (в залежності



від ІМ) та графічні можливості відображення

інтонації.

З точки зору доступності, посильності і відповідності

потребам спілкування очевидно, що йдеться не про

знання лінгвістичної фонетики. Для формування ФК

учні (насамперед основної і старшої школи) потребують

мінімально необхідних знань так званої 

педагогічної

фонетики

1

 (або «фонетики учня»), без яких форму'



вання ФК навіть на апроксимованому рівні неможливе.

Педагогічна фонетика

 завжди контрастивна, бо

враховує вплив рідної мови. Навчальний матеріал для

неї відбирається за суто методичними критеріями

(наприклад, нормативності, вживаності, відповідності

потребам спілкування) і організується циклічно і

концентрично (а не системно'лінійно, як в лінгвістичній

фонетиці) з плануванням фаз систематизації і повто'

рення. Педагогічна фонетика передбачає здебільшого

індуктивний шлях оволодіння фонетичним матеріалом

після його багаторазового використання у спілкуванні,

і здобуття знань учнями на основі організованої вчи'

телем наочної демонстрації фонетичних явищ безпо'

середньо у мовленні. В ній враховуються психолого'

педагогічні особливості засвоєння і вживання фонетич'

ного матеріалу, наприклад, його складність і зрозумілість

для учнів, запам’ятовуваність, залежність від сфери його

використання в продукції чи в рецепції, зведення до

мінімуму термінології. Наприклад, немає сенсу знайо'

мити учнів з поняттями фонеми й алофону. Але вони

мають розуміти, що довгий або короткий голосний може

змінити значення слова в англійській або німецькій

мовах. А щоб учні швидше навчилися визначати, коли

ж голосний, наприклад, в німецькій мові вимовляється

довго, доцільно познайомити їх з основними правилами

довготи голосних. Це не означає однак, що учні повинні

вчити фонетичні правила, а вчитель контролювати їх

засвоєння. Правила потрібні тільки для того, щоб

оволодіння вимовою проходило з найменшими затра'

тами часу і зусиль.

Оскільки чинні програми не містять ніякої інформа'

ції відносно обсягу фонетичних знань і розподілу їх по

класах, то вчитель керується підручником і фактично

самостійно вирішує, коли, скільки і якої інформації

потребують його учні, пам’ятаючи при цьому, що роль

фонетичних знань суто допоміжна.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка