116 Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка удк



Скачати 47,92 Kb.
Сторінка1/7
Дата конвертації23.03.2020
Розмір47,92 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7


116

Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

УДК 378.14.81.161.2



Дзюбак Н.М.

УДОСКОНАЛЕННЯ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК СТУДЕНТІВ ПІД 

ЧАС ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)

У статті розглянуто методи удосконалення комунікативної компетенції студентів під 

час вивчення навчальної дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Вели-

ку увагу приділено тренінговим технологіям, що є досить ефективними у процесі формування 

відповідних умінь та навичок.

Ключові слова: 

комунікативна компетенція, професійний розвиток особистості, 

тренінгові технології.

Важливою складовою як соціальної, так і професійної компетенції є комунікативна 

компетенція. У психології під комунікативною компетенцією розуміють «здатність встановлю-

вати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, певну сукупність знань, умінь і нави-

чок, що забезпечують ефективне спілкування» [1, 124]. У мовознавстві не існує єдиної точки зору 

щодо означуваного поняття. Спочатку в науковий обіг було введено поняття «мовна компетенція» 

(Ноам Хомський), під яким тривалий час розуміли не тільки знання мови, а й уміння володіти 

засобами мови у конкретних ситуаціях спілкування. Пізніше мовну компетенцію стали розгля-

дати як складову комунікативної. Ф.С. Бацевич значно конкретизує поняття «комунікативна 

компетенція» і розглядає його як «сукупність знань про спілкування в різноманітних умовах і 

з різними комунікантами, а також знань вербальних і невербальних засад інтеракції, умінь їх 

ефективного застосування у конкретному спілкуванні в ролі адресанта і адресата» [2, 124].

Метою нашої наукової розвідки є визначення змісту та методів формування комунікативної 

компетенції під час вивчення навчальної дисципліни «Українська мова (за професійним спряму-

ванням)».

Формування комунікативної компетенції особистості розпочинається ще у школі, де 

під керівництвом вчителів учні отримують основні знання, розвивають уміння і навички, 

необхідні для їхнього загального розвитку, адаптації до життя у суспільстві. Продовжуємо цю 

роботу у вищому навчальному закладі під час вивчення навчальної дисципліни «Українська 

мова (за професійним спрямуванням)», однак спрямовуємо її більше не на соціальний, а на 

професійний розвиток особистості, зокрема на такі складові комунікативної компетенції, 

як: 


мовну компетенцію

 (знання учасниками комунікації мови (мовного коду) та основних 

норм, за якими формуються правильні мовні конструкції та повідомлення, здійснюється їх 

трансформація); 



дискурсивну компетенцію

 (здатність поєднувати повідомлення у зв’язні дискур-

си); 

соціолінгвістичну компетенцію

 (здатність розуміти і продукувати мовлення у конкретному 

соціолінгвістичному контексті спілкування); 

ілокутивну компетенцію

 (здатність реалізовувати 

комунікативні наміри, використовуючи структуру повідомлення (доповідь, виступ, промова, 

бесіда тощо) чи мовленнєвого акту (монолог, діалог, полілог); 



стратегічну компетенцію

 (уміння 

брати ефективну участь у спілкуванні, добираючи правильну стратегію і тактику спілкування); 

професійно-комунікативну компетенцію

 (володіння термінами, професіоналізмами, номенкла-

турними назвами визначеного фаху, розвиток умінь шляхом інтеракції досягати професійної 

мети, виконувати професійні завдання, взаємодіяти з іншими членами професійного колекти-

ву тощо); 

соціокультурну компетенцію

 (уміння використовувати соціокультурний контекст: 

звичаї, норми, ритуали, соціальні стереотипи тощо).

Для формування визначених вище комунікативних умінь і навичок використовуємо такі 

методи як виконання вправ, різного виду завдань, в тому числі й проблемних, різного виду дик-

танти, роботу зі словниками, підготовку і проголошення публічного виступу, підготовку і де-

монстрування презентації, складання різних типів документів тощо. Як показала практика, 

найбільш ефективним методом удосконалення комунікативних умінь і навичок студентів на за-

няттях з Української мови (за професійним спрямуванням) є комунікативний тренінг. Тренінгові 

технології є альтернативою традиційної моделі освіти, організованої за принципом «переказуван-

ня підготовленого матеріалу, – перевірка його засвоєння студентами» [3, 22]. Їх зміст полягає в 

тому, щоб у процесі взаємодії викладачів і студентів перш за все актуалізувати творчий потенціал 

учасників, а не дати їм певну кількість знань. 

Термін 


«тренінг» 

(з англ. 



train, training

) має низку значень: навчання, виховання, тренуван-

ня, дресирування. Існує багато визначень цього поняття. Наприклад, Ю. Ємельянов розглядає 

тренінг як групу методів, спрямованих на розвиток здібностей до навчання та оволодіння будь-

яким складним видом діяльності [4, 10]. Тренінг досить часто використовують, якщо бажа-

© Дзюбак Н.М.






Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка